-1 Київ
Заява Луценка про американців, які, виявляється, вказують йому, кого не саджати (напевно, тому досі на волі Семочко, Гладковський і керівництво Херсонської області); демонстративне призначення у Верховний Суд усіх зашкварених корупціонерів разом із баном для пристойного судді; рішення Конституційного Суду, яким відкочують реформу з боротьби з корупцією і плюють в обличчя кредиторам, оголошуючи амністію корупціонерам. Що це? Причому просто перед виборами. У найбільш, здавалося б, невідповідний момент. Багато хто думає, що це дурість, жадібність, божевілля. Та багато чого можна приписати.
Насправді це все схоже на підліткові комплекси. Коли в забитого підлітка з'являється шанс показати язик учителям під час переходу в іншу школу. Коли ось зараз уже влади в них немає, а в майбутньому невідомо що ще чекає. І він починає розбивати вікна, бити молодших, напиватися перед школою. І мстить, і мстить за те, що змушений був довго дотримуватися правил. Що його змушували вчитися. Що не давали палити за школою. Заважали прогулювати. Загалом, знущалися як могли.
І ось тепер вони зловили момент. Раніше не могли, бо Україна повністю залежна від підтримки кредиторів. І важко утримувати владу, коли в країні дефолт. А отже, змушені були слухатися. Проводити реформи. Саботувати, але рухати вперед. А зараз вибори. І, з одного боку, якщо вони програють – то хоч трава не рости. Яка їм різниця тоді, буде дефолт чи не буде. А якщо виграють, то "можна почати з чистого аркуша". І торгуватися тепер і щодо кроків у боротьбі з корупцією. Виторговувати кредити за менші поступки. Скидати стару шкіру, як-то продавати за кредит чергового генерального прокурора, який утратив довіру. І втратив береги.
З іншого боку, вони впевнені, що вибору у Заходу все одно немає. Як той самий підліток, який знає, що батьки його все одно не кинуть. І ось зараз, коли альтернативні кандидати мають ще гірший вигляд, вони дозволяють собі куражитися. Куди ж подітися Заходу – все одно підтримають їх. Можна і в чай плювати, і послів звинувачувати. Усе можна. Тим більше, вони свято вірять, що Захід підтримуватиме Україну в будь-якому разі. Адже в них теж геополітика головного мозку.
Логічно? Більш ніж. Особливо якщо ви підліток, у вас гормони і комплекси. І ви хочете довести всім навколо, що ви альфа-самець. Якщо ви вважаєте, що вас несправедливо принижували, а тепер ви мстите. І гордо потім розповідаєте дівчаткам, як ви "опустили" цих старперів. Цих західних нудних бюрократів. Цих буржуїв. І тут на пам'ять приходить молодість комсомольська і всі уроки історії КПРС, які вони вивчили. І полум'яні промови, які штовхали всі ці Луценки в юності про боротьбу за щастя пролетаріату і протистояння імперіалістам.
Біда в тому, що ми говоримо про керівництво країни, а не про підлітків, які хочуть щось довести всім навколо. Якщо ми говоримо про керівництво країни, яке зробило вибір на користь європейських цінностей, то це не тільки недоречно, але й жалюгідно. Адже саме так і дивляться на такого підлітка. Із жалістю. І надією, що колись він подорослішає і порозумнішає.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
