+20 Київ
Щось народ почав тужити від статті Залужного.
Але Залужний просто описав факти. Які всі і так бачили. І якщо ви сподівалися на диво, а Залужний лише написав, що див не буває, то вся справа у ваших очікуваннях.
До того ж це постійний стиль Залужного. У кожному своєму дописі він воліє бути консерватором. Фокусуватися на проблемах. Говорити про ризики. І не обіцяти перемогу за два-три тижні.
Залужний знову став тим самим дорослим у кімнаті. Причому він не тільки описав ситуацію максимально чесно й детально, професійною мовою, але і вказав, що треба робити. Тобто він не скиглить. Він каже, що є проблема. А в цієї проблеми є рішення. І вказує напрямок. Причому ця стаття писалася не для внутрішнього споживача. Це адресувалося нашим західним партнерам. Вказуючи напрям тієї допомоги, на яку ми розраховуємо. І яка потрібна, щоб західний світ переміг. І щоб не настала вічна втома від війни.
Тому якщо ви живете в дорослому світі, то не варто переживати через статтю Залужного. Він виходить у публічний простір дуже нечасто. І робить це не для того, щоб указати на очевидні речі. А для того, щоб комунікувати задля рішення проблеми. Інше питання, чи здатен Захід дати нам те, що потрібно. Але, поки ми не попросимо, ми не дізнаємося. І, якщо не просити, ми точно не отримаємо того, що може наблизити нас до перемоги. А там республіканці якраз у Конгресі питали, що треба для перемоги. Хотіли почути це, щоб голосувати за допомогу для України. От вам і відповідь. От вам і стратегія.
А ще він визнав помилки. Це схоже на диво для українських дописувачів. Залужний чесно визнав, що його оцінка адекватності Росії виявилася занадто адекватною. Знову ж таки, ми всі так плюс-мінус помилялися.
Тому див не буває. Є важка робота. Без гарантованого результату. Бо супротивник також сильний. І треба мати реалістичні очікування. Бо та туга і втома, яка зараз є в Україні, стала результатом у тому числі нереалістичних очікувань, які були весною.
А якщо ви хочете дива, то для вас є програма кандидата у президенти Арестовича. Кожному своє чтиво.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
