Харків прокинувся від удару по спальному району, загинули жінки. Це поки що не я. Не відчуваю страху чи розпачу, тільки біль і лють

Харків, ранок 23 січня, шість російських ракет майже одночасно вдарили по спальному району.

Місто прокинулося. За кілометр палає пожежа, вулицею з гомоном їдуть "швидкі".

– Алло, Наталко, ви як? Бачу дим у вашому дворі. Цілі? Скло втрималося?

– Олексію Петровичу, що у вас? Вода є? І світла немає? Їдьте до нас!

– Мам, у нас усе гаразд, алло, алло. Кажу, живі! Чуєш?

Це люди говорять телефонами на зупинці біля мого дому. Я йду повз них гуляти із собакою.

Холодно. Змерзлими пальцями тицяю в месенджери. Відповідаю на повідомлення друзів.

– Поки що мимо, друже. Поки що не я.

Хтось інший. Наразі повідомляють про 38 поранених. Дві жінки загинули (за останніми даними ОВА, у Харкові загинуло троє людей, дістало поранення 42 особи. – "ГОРДОН").

"Дві жінки загинули". Так і пишуть у пабліках. Ніби немає в них імен, віку, долі. Ніби не було в них першого кохання, підвищення по роботі, квіточок на підвіконні.

О, повідомляють, що можуть вимкнути газ і опалення, що влучило кудись у важливу інфраструктуру. Пишуть, що треба якось підготуватися.

Іду, згадую, де в мене газовий пальник. Напевно, десь на балконі.

Знову сирена. Не відчуваю страху. Не відчуваю розпачу.

Тільки біль і лють.

З голови не йде це "дві жінки загинули".

Це поки що не я, доню. Заспокойся. Поки що не я.

Джерело: Анна Гин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора