0 Київ
У Харкові спека 33° C. Я б назвала це словом "пекло", але вже понад два роки ми цим терміном позначаємо інші події, не пов'язані з погодою. Загалом, надто тепло. Телефон раз у раз пише: "Порушено температурний режим". Згодна.
Їдемо щойно з Гектором із парку, він розвалився на задньому сидінні, роззявив пащу і голосно дихає.
У мене машинка маленька, а доберман великий. Коли він так важко і часто дихає, відчуття, що в салоні вмикають віброрежим. Із приладової панелі падають телефони, охолола кава в підскляннику збовтується до консистенції капучино з пінкою, а я за кермом схожа на китайську ляльку із пружинкою замість шиї.
Порівнялися на світлофорі з чоловіком. Він рукою махає в такт моїй машині, кричить:
– Підвіску давно перевіряли, панянко?!
І щось іще про форсунки й низьку компресію. Розумник. Я кажу:
– Усе нормально в мене з підвісками, просто собачці спекотно.
Чоловік спантеличений, здивовано здіймає брови, а Гек із цікавості висовує морду у вікно, привітатися з дядьком. Боже, як дядько іржав. Із ним просто була істерика. От просто знаєте, коли людина аж заходиться, червоніє і втирає сльози від сміху.
Я теж засміялася. Харків одразу став таким живим, як раніше.
Зараз дуже цінним є все, що про нормальне життя. Посидіти із друзями в літній кафешці й не смикатися від "загрози ракетної атаки", поїхати із собакою на річку й не гуглити, чи розміновано там, і так, посміятися з незнайомцем на перехресті.
А ще сходити в театр. Уявляєте, у прифронтовому місті хтось сьогодні ставить нові вистави! Цієї п'ятниці – прем'єра "Як ти там". Постановка "Театру для людей" за моєю книжкою.
Я поспойлерила б, але нічого не знаю. Не була на репетиціях жодного разу, хоча кликали. Тож ходімо зі мною, бо самій страшно.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
