+3 Київ
Мене складно чимось здивувати, але МЗС Вірменії, зізнаюся, це вдалося. Із великим здивуванням прочитав про те, що вірменське зовнішньополітичне відомство запросило українського посла Івана Кулебу. Із якого переляку? Так от, не сподобалася їм заява МЗС України, в якій звучав заклик до сторін конфлікту докласти максимум зусиль для деескалації ситуації та продовження пошуку шляхів мирного врегулювання конфлікту на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також резолюцій Ради Безпеки ООН №822, 853, 874 і 884, ухвалених 1993 року.
"Українська сторона виступає за політичне врегулювання ситуації на основі дотримання суверенітету та територіальної цілісності Азербайджанської Республіки в її міжнародно визнаних кордонах", – ішлося в заяві.
Що тут неправильно? Заклик МЗС України докласти максимум зусиль для деескалації ситуації, тобто до припинення вогню? Але проти цього може виступати лише та сторона, яка влаштувала цю провокацію і зацікавлена у подальшому кровопролитті. Для нас очевидно, що цією стороною є Вірменія. Недарма провокацію було здійснено не в карабаському напрямку, а саме на прикордонній лінії в Товузькому районі Азербайджану.
Річ у тім, що офіційний Єреван давно вже намагається домогтися втягнення у воєнний конфлікт із нашою країною Організації Договору про колективну безпеку, членом якої Вірменія і є. Власне, це підтвердили і слова посла Вірменії в Росії Вардана Тоганяна. За словами вірменського дипломата, у Єревані дуже розраховують, що Росія зможе докласти своїх посередницьких зусиль, щоб зупинити те, що відбувається на вірменсько-азербайджанському кордоні.
"Розраховуємо і на реакцію наших колег з ОДКБ, тому що йдеться про ділянку кордону Вірменії, визнану, зокрема, учасниками ОДКБ", – сказав Тоганян.
Цієї мети вірменської сторони поки не досягнуто. Саме тому вірменська армія розпочала війну з мирним азербайджанським населенням. Вони обстрілюють мирні села Агдам і Дондар Гушчу Товузького району, стріляють у нахічеванському напрямку. Вони вбили 76-річного Азіза Іззет Оглу Азізова. І ось після всього цього у МЗС РВ запрошують посла України, яка закликала зупинити вогонь. Абсурд? Абсурд! Причому, не єдиний.
МЗС України нагадало про те, що вірменсько-азербайджанський конфлікт має бути врегульовано на підставі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також резолюцій Ради Безпеки ООН №822, 853, 874 і 884, які було ухвалено 1993 року. Але Вірменія ось уже 27 років відмовляється їх виконувати. І це очевидна реальність, незаперечний факт.
Тому й абсурдне невдоволення МЗС РВ заявою українського зовнішньополітичного відомства. Але "вишенькою на торті" є невдоволення вірменської сторони тим, що МЗС України заявило про важливість дотримання суверенітету і територіальної цілісності Азербайджанської Республіки в її міжнародно визнаних кордонах. Ось тут якраз усе зрозуміло. Територіальну цілісність Азербайджану, включно з тимчасово окупованими РВ територіями, визнають у всьому світі. Азербайджан став членом ООН, ГУАМ та багатьох інших організацій у своїх радянських кордонах, до яких входять Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього тимчасово окупованих районів.
Вірменія також увійшла до ООН, а також у СНД, Митний союз і ЄАЕС у радянських кордонах, тобто без окупованих територій нашої країни. Навіть більше, Вірменія не визнала досі незалежності "НКР". Цього самоутворення, багато в чому схожого на "ДНР" і "ЛНР", не визнала жодна держава світу. Саме тому мають рацію у МЗС України, вимагаючи врегулювання вірменсько-азербайджанського нагірнокарабаського конфлікту в межах територіальної цілісності Азербайджану. Така проста й очевидна істина, на жаль, ніяк не дійде до МЗС РВ, яке запросило посла України, висловлюючи невдоволення незрозуміло чим.
Зрештою, МЗС РВ непогано було б згадати, що саме Вірменія є країною, яка підтримала "референдум" у анексованому Росією Криму. Сталося це під час голосування в Раді Європи щодо резолюції, яка засуджує референдум у Криму, Вірменія тоді проголосувала "проти". Тобто РВ відкрито продемонструвала неповагу до територіальної цілісності України, підтримавши Росію, цю країну-окупанта. Це призвело до загострення в українсько-вірменських відносинах.
Пам'ятаю, через позицію керівництва Вірменії щодо Криму Київ відкликав свого посла в Єревані Івана Кухту для консультацій. Азербайджан же з різних трибун висловлював підтримку територіальної цілісності України. Як, враховуючи всі ці очевидні факти, у МЗС РВ додумалися запрошувати посла України для висловлення невдоволення, залишається тільки здогадуватися.
Утім, реакція вірменської сторони за всієї її абсурдності нічого не змінює. Ні в тому, що РВ є країною-окупантом і, кажучи словами Бориса Гризлова, "форпостом Росії на Кавказі". Ні в позиції МЗС України, ні в азербайджансько-українських відносинах.
Джерело: "ГОРДОН"
