0 Київ
Цікаво спостерігати, як лідери фракцій, які ставили намети (й досі їх не прибрали, до речі) на Грушевського з криком "дайош дочасні вибори Ради", тепер на погоджувальній раді говорять про неприпустимість дочасних виборів, мовляв, це провокація. Виходити з коаліції – не провокація, щодня змагатися в сценарії "чим гірше – тим краще" – не провокація, перекрита півроку центральна вулиця, де в наметі жодного разу не спочивав депутат-редутник, – не провокація, а почути оцінку суспільства своїм діям – провокація.
А ще дочасні вибори продемонстрували б одну дуже показову й очевидну річ: більшість так званих незалежних активістів насправді всі ці чотири роки займалася чистою політикою, використовуючи подвійні стандарти, підігруючи симпатичним їм партіям, із якими збираються йти на вибори; критикували владу не як сторонні спостерігачі й неурядовий незаангажований контролер, а як політичні опоненти, які прагнуть прийти до влади; весь цей час займалися реальною політикою, але чомусь називали себе громадськими активістами. Вангую, всі вони будуть у політичних списках строкатої найопозиційнішої опозиції.
P. S. Вибори – завжди гарний шанс перевірити рейтинги і розповісти не лише про погану Іру і ще когось там, а й, нарешті, звітувати, що ти зробив сам (крім наметів на Грушевського чи розвішування трусів під ВР і походів по ток-шоу).
Джерело: Iryna Gerashchenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
