+1 Київ
"Якщо ви хочете побудувати ту країну, у яку будуть повертатися її сини і доньки, якщо ви хочете побудувати країну, із якої будуть виїжджати тільки в сезон відпусток, якщо ви хочете побудувати країну, у якій не буде почуття страху за майбутнє, то зробіть усього лише два кроки:
1. Прирівняйте корупцію до зради батьківщини, а корупціонерів – до зрадників, аж до сьомого коліна.
2. Зробіть три професії найбільш високооплачуваними і престижними. Це – військові, лікарі та вчителі.
3. І найголовніше – працюйте, працюйте і працюйте, тому що ніхто, крім вас, не захистить вас, ніхто не нагодує вас, окрім вас самих, і ваша країна потрібна тільки вам і більше нікому.
Коли це стане не просто словами і простим гаслом, а стане способом вашого життя, значить, ви домоглися свого".
Нещодавно увагу привернула стаття ветерана колишньої Радянської Армії, у якій він надав фактично соціально-психологічний портрет нинішньої російської армії. Тієї армії, яка сьомий рік веде війну проти України, окупувала Крим, частину сходу України і знову концентрується на наших кордонах у готовності до наступу.
Вартою уваги є констатація факту, що в арміях розвинутих країн не існує управлінь на зразок Головного військово-політичного управління, створеного у 2018 році для формування "надежного и преданного защитника Отечества" (замість Головного управління виховної роботи, яке не впоралося із завданням виховання воїна-патріота).
Віктор Янукович також не розумів, що таке військові традиції і їхнє значення для будівництва армії, передавши комплекс історичних будівель Академії національної оборони України судовій адміністрації. А що ж інші верховні головнокомандувачі? Вони за сім років війни так і не зрозуміли, що значать для справжніх офіцерів військові традиції? Не зрозуміли, що зроблене Януковичем – це плювок в обличчя й образа всього офіцерського корпусу України?
Перевага нашої армії в тому, що її не потрібно додатково політично мотивувати. Вона захищає свою батьківщину від збройного нападу агресора. Але й спрощувати ситуацію не потрібно. Проблеми є й у нас. Наша армія свій патріотичний обов'язок виконає. У мене немає в цьому жодного сумніву.
Але чи виконує свій обов'язок вище політичне керівництво нашої держави?
Саме від нього залежить створення всередині України справжньої "розвинутої країни світу".
Стосовно армії це має бути відповідне термінове її переозброєння, висока оплата службової діяльності, матеріально-технічне і соціально-пенсійне забезпечення для одних із кращих у світі військовослужбовців – українських солдатів, матросів і офіцерів.
Для створення високоефективної системи оборони України з відповідними людськими стратегічними резервами потрібно створити, на кшталт Швейцарії, Міністерство оборони, молоді, спорту і у справах ветеранів. Військова контррозвідка із СБУ має бути передана у це міністерство. У якому поруч зі Службою воєнної розвідки і контррозвідки мають бути створені органи воєнної юстиції: воєнна прокуратура, військова поліція і військові трибунали. Цивільні служби правопорядку не повинні мати юрисдикції над армією, як це є в усіх розвинутих, демократичних країнах світу.
Національний університет оборони має бути об'єднаний із Центральним воєнним науково-дослідним інститутом, і на їхній базі має бути відновлена Національна академія оборони. Вона повинна стати генератором ідей із розробки воєнної доктрини держави і тактико-технічних завдань на розробку нової військової техніки вітчизняного виробництва, а також на закупівлю іноземної. Військова контррозвідка Міністерства оборони має взяти в оперативне контррозвідувальне забезпечення військово-промисловий комплекс України.
Першому за рангом воєнному вишу України потрібно терміново повернути історичну будівлю колишнього Миколаївського артилерійського юнкерського училища (до 1991 року – Воєнної академії ППО СВ), у якій понад 100 років, за винятком років фашистської окупації, безперервно готувалися офіцерські кадри у столиці України.
Підкреслюю, що від політичної влади залежить реалізація стратегії, яку приписують творцю сучасної Фінляндії, генералу Маннергейму (до речі, однодумцю і другу українського гетьмана генерала Павла Скоропадського, який теж мріяв про такі перетворення в Україні): "Перш ніж витрачати величезні кошти на оборону, потрібно створити для людей той рівень життя, який вони захочуть захищати".
Закарбуємо ще раз: допоки вчитель, лікар і офіцер не стануть найбільш престижними, високооплачуваними та високошанованими в нашому суспільстві професіями, малий і середній бізнес – головною рушійною силою розбудови української економіки, а Бог, свобода, культура і духовність – найвищими духовними цінностями українського народу, годі й думати, що наші в черговий раз відновлені державність і незалежність будуть гарантовано захищені в реальному світі, що нас оточує.
Джерело: "Українська правда"
