+9 Київ
Позиції головного редактора "Эха Москвы" Олексія Венедиктова й автора цих рядків в оцінці характеру воєнних дій на території України принципово різняться.
Позиції сторін.
Під час недавнього ефіру Венедиктов наполегливо переконував слухачів в тому, що в Україні триває громадянська війна: "Тому коли наші українські друзі на мене ображаються і говорять, що в Україні немає громадянської війни, я можу сказати, що Майдан – це громадянська війна... Тобто навколо цієї війни багато лицемірства на Донбасі. Але громадянська війна – вона завжди ось у такий спосіб відбувається. А це громадянська війна...
Але як захистити населення від помсти, скажімо, з боку, як каже Путін, націоналістичних батальйонів, які перебувають в АТО, так? Ну, загалом, зрозуміло: там само вчинені звірства, там реально 10 тисяч загинуло, там реально громадянська війна... Історія дуже болюча. Розпочати війну легко. Вплутатися в громадянську війну взагалі легко, тому що, он, ходять люди, кидаються одне на одного. А от вийти з неї досить важко...".
На відміну від Венедиктова, автор цих рядків уважає, що проти України здійснили і продовжують здійснювати зовнішню агресію. Він неодноразово говорив і писав про це.
Хто має рацію – ООВ чи АЦР (автор цих рядків)? Іншими словами, воєнні дії на території України – це громадянська війна чи зовнішня агресія?
Оскільки в сучасній громадянській війні майже завжди є елементи зовнішнього втручання, а в сучасній зовнішній агресії майже завжди є елементи внутрішньої громадянської війни, то, строго кажучи, точнішим могло б бути таке формулювання:
Воєнні дії на території України – це:
- насамперед громадянська війна з елементами зовнішньої агресії?
- насамперед зовнішня агресія з елементами громадянської війни?
Спрощенішим викладом тих самих двох принципово різних підходів було б наступне формулювання того самого питання:
Воєнні дії на території України – це:
- насамперед внутрішній конфлікт?
- насамперед міжнародний конфлікт?
Отже, чия позиція – ООВ чи АЦР – точніше відображає реальний стан справ?
Венедиктов запропонував кілька новаційних критеріїв. Правда, вони належать до визначення не зовнішньої агресії, а громадянської війни
Союзники сторін
У кожної зі сторін, яка бере участь у дискусіях щодо цього питання, є свої союзники. У Венедиктова важливим союзником є Путін. На ПМЕФ 23 травня 2014 року він заявив, що в Україні почалася громадянська війна: "В Україні розгорається громадянська війна. Ну а ми тут до чого?"
В автора цих рядків теж є гарний союзник. Це Форум вільної Росії. 26 травня 2017 року він ухвалив спеціальну заяву ФВР про агресію Кремля проти України: "Агресія Кремля проти України є міжнародним злочином. Деякі російські політичні та громадські діячі не зважилися дати принципову оцінку анексії Криму і російській агресії на сході України. Форум вільної Росії вважає за потрібне цю оцінку дати, керуючись критеріями права і моралі".
Іншими словами, раніше поставлене питання можна переформулювати так:
Хто має рацію:
- ООВ разом із ВВП?
- АЦР разом із ФВР?
Для того щоб відповісти на це запитання, нам треба визначитися з критеріями.
Критерії, запропоновані Венедиктовим
У вищепроцитованому виступі Венедиктов запропонував кілька новаційних критеріїв у справі ідентифікації аналізованого конфлікту. Правда, вони належать, строго кажучи, до визначення не зовнішньої агресії, а громадянської війни – за принципом, так би мовити, "від зворотного". Тобто якщо за допомогою цих критеріїв можна довести, що цей конфлікт є громадянською війною, то в такий спосіб він автоматично перестає бути зовнішньою агресією.
Більш або менш пропорційний розподіл біженців за сторонам конфлікту:
"Значить, 1,2 млн – це біженці, які втекли із зони конфлікту (без Криму), які втекли із зони конфлікту в інші області України. 1,2 млн – це українська цифра. 800 тис. осіб перебувають в Росії. От і все. Це все українські громадяни або колишні українські. Ну, громадянство там людина визначає сама, так? Тобто треба зрозуміти, що майже навпіл (ну, не навпіл, але майже навпіл) так звані переміщені особи (я зараз розмовляю цифрами Організації Об'єднаних Націй і термінами Організації Об'єднаних Націй), ось, 2 млн (ну, 1,9 млн – 2,2 млн за різними даними) – вони розділилися в такий спосіб: ці вибрали втікати туди від війни, а ці вибрали втікати сюди від війни... Ще раз, 16% населення під час воєнних дій виїхало до Росії, 24% населення виїхало в інші райони України. Ми бачимо розкол".
Незначна кількість полонених серед регулярних російських військ:
"І повертаючись до України, ось, знову-таки, обмін військовополоненими. Скільки військовополонених було українською стороною, Києвом, скажімо так... Будемо говорити "Києвом", тому що це столиця України. Скільки військовополонених було, скількох обміняли, скільки з них російські громадяни? Скількох російських громадян, які, як вважають, брали участь у цих самих бойових діях, було захоплено в полон щодо інших захоплених у полон сепаратистів? Ось скільки? Ось, порахуймо.
Так, вони там інструктори, безумовно... Ще я вам навів цифри щодо полонених. Якщо там багато росіян, де вони? Вони мабть бути в полоні хоча б пропорційно якимось чином. Так? Хоча б пропорційно. Скільки їх? Вам назвати цифру за три роки війни? 14 (я маю на увазі громадян). Чотирнадцять...
Ніхто не каже, що Росії там немає. Там вона є і багато в чому визначальна. Але якби не було настрою того населення продовжувати війну, стріляти... Так, російські інструктори. Напевно, найімовірніше, може, і тут я з вами згоден. Та хоч 100%! Вони кого інструктують? Яка кількість інструкторів щодо озброєних людей там?".
Факти участі іноземних військовослужбовців у бойових діях, а також постачань іноземними державами озброєння сторонам конфлікту самі собою не означають іменування таких воєнних дій агресією і окупацією:
"Ось Іспанська громадянська війна – теж можна було говорити про те, що яка ж це громадянська війна? Це окупація, тому що реально армію Франко постачали і основними її бойовими силами були ескадрильї насамперед німецькі, німецькі льотчики. Уряд, законний уряд – він укладав угоду з Радянським Союзом, відповідно, були наші льотчики там. Штерн знаменитий. Наші танкісти. Хлопець із нашого міста. Але це була громадянська війна. Та, яку стимулювали, розпалювали і шукали своє надбання інші держави, але це була громадянська війна...
Друга цифра щодо зброї. Так, звичайно. Але тільки, як відомо, наприклад, усі танки – це українські танки. Вони були там на базах, і їх захопили сепаратисти. Так, звичайно, є російська зброя, безумовно. А те, що Україна просить американської зброї, чи означає це, що американці окупанти? Ну, припиніть. Ви хочете заперечувати? Це ваша справа".
Кількість полонених у російсько-українській війні приблизно вдвічі вища, ніж в Афганській
Спростування критеріїв Венедиктова
На жаль, усі запропоновані Венедиктовим критерії не є ідентифікаторами громадянської війни. Пояснимо це на прикладах.
Розподіл біженців.
Згідно з доповіддю Управління з координації гуманітарних питань (УКГП) ООН, кількість внутрішньо переміщених осіб на території України дійсно наближена до цифри, названої Венедиктовим, – 1,228 млн осіб. Однак 801 тис. осіб – це всі українські біженці, які покинули межі країни, з яких на території Росії зареєстровано лише 660 тис. осіб. За даними ФМС Росії, їх ще менше – 440 тис. осіб.
Іншими словами, співвідношення кількості біженців, які вирушили на територію агресора, і кількості біженців, які вирушили на неокуповану частину, жертви агресії (тобто в Росію і Україну) становить приблизно 1,0 до 1,9 (660 тис. осіб до 1,228 млн осіб) або навіть 1,0 до 2,8 (440 тис. осіб до 1,228 млн осіб).
Для порівняння: під час Другої світової війни з території України на схід СРСР було евакуйовано 3,5 млн осіб. Однак на роботу в Німеччину вирушило 2,4 млн осіб. Отже, співвідношення кількості осіб, переміщених на територію агресора, і кількості осіб, що опинилися на неокупованій території жертви агресора, становить 1,0 до 1,5 (2,4 млн осіб до 3,5 млн осіб).
Це означає, по-перше, що відношення кількості біженців, які опинилися на території агресора, і кількості біженців, які опинилися на неокупованій території жертви агресії, в обох випадках виявляється порівнянним. По-друге, для Другої світової війни воно виходить меншим, ніж для нинішньої російсько-української війни. Іншими словами, для українців гітлерівська Німеччина 1940-х років виявилася менш відразливою, ніж путінська Росія 2010-х.
Але найголовніший висновок із цього порівняння полягає в іншому – під час застосування критерію Олексія Олексійовича про розподіл біженців для визначення характеру обох воєн виходить, що Друга світова війна – набагато більше, ніж нинішня російсько-українська, – була не агресією Німеччини проти СРСР, а внутрішньоукраїнською громадянською війною. Цікаво, чи буде тепер він наполягати на використанні свого критерію щодо обох воєн? Чи все ж визнає обидва воєнні конфлікти агресіями – відповідно Німеччини проти СРСР і Росії проти України?
"Мала" кількість полонених
Під час Афганської війни потрапило в полон і зникло безвісти 417 радянських військовослужбовців. Загалом упродовж 10 років військову службу в Афганістані пройшло приблизно 620 тис. військових. Отже, відношення кількості полонених і зниклих безвісти до загальної кількості військовослужбовців, які служили в Афганістані, за 10 років становило приблизно 0,07%.
У травні 2015 року було опубліковано список 20 російських військових, полонених на російсько-українській війні. Відтоді в український полон було взято ще кілька російських військовослужбовців. Кількості російських військових, зниклих безвісти, поки невідомо. Загальної кількості російських військовослужбовців, дислокованих на Донбасі, також невідомо, але найширше визнаною оцінкою є цифра 9–12 тис. осіб. Загальна кількість військових, які пройшли через Донбас, становить, очевидно, не менш ніж 50 тис. осіб.
Отже, співвідношення кількості полонених до загальної кількості військовослужбовців становило мінімум 0,04% в російсько-українській війні, що триває 3,5 року (з урахуванням взятих у полон після травня 2015 року і загальної кількості зниклих безвісти ця цифра повинна бути, щонайменше, подвоєна). Отже, навівши в обох випадках співвідношення кількості полонених до кількості військових до одного тимчасового періоду (рік, або 3,5 року, або 10 років), виходить, що кількість полонених у російсько-українській війні приблизно вдвічі вища, ніж в Афганській.
Чи означає це, що, користуючись своїм новаторським критерієм, Олексій Олексійович тепер буде стверджувати, що Афганська війна була не агресією СРСР проти Афганістану, а внутрішньогромадянським афганським конфліктом, у якому російські військові брали участь "тільки як інструктори"?
Венедиктов трохи лукавить, коли намагається прирівняти "прохання України про американську зброю" і конвеєр кремлівського "Воєнторгу", який пезперебійно працює і завалив Донбас сучасною військовою технікою
Масштаби участі іноземних військовослужбовців у бойових діях
Усіх іноземців, які воювали в громадянську війну в Іспанії на боці 600 тис. франкістів, було приблизно 86 тис. осіб, або 14,3%. На боці республіканців (450 тис. осіб) одноразово воювало не більше ніж 18 тис. іноземців, або 4%.
За консервативними оцінками, у війні на Донбасі бере участь 9–12 тис. військовослужбовців регулярних російських військ, плюс не менше ніж 3–4 тис. "добровольців", із загальної кількості 40–45 тис. осіб усіх російських і проросійських військових (регулярних військ російської армії, російських добровольців, сепаратистів), що дає питому вагу загальної російської участі приблизно в 30–36% від загальної кількості тих, хто воює.
Неважко побачити, що рівень іноземної (російської) участі у війні на Донбасі приблизно у 2–3 рази вищий, ніж значення цього самого показника для франкістських сил, і в 7–9 разів вищий від показника для республіканських сил під час іспанської громадянської війни.
Якщо ж до цих сил додати ще не менш ніж 28–29 тис. російських військових, дислокованих в окупованому Криму, то показник іноземної участі в російсько-українській війні зростає до 61%. А якщо врахувати ще до 50 тис. осіб регулярних російських військ, які розташовані уздовж російсько-українського кордону і надають підтримку інтервенції – від логістичної до безпосередньо вогневої (як це було влітку 2014 року), то іноземна (російська) участь в агресії проти України стає більшістю. Олексій Олексійович, як і раніше, буде наполягати на тому, що масштаби участі іноземців у громадянській війні в Іспанії і в російській агресії в Україні однакові?
Постачання озброєння іноземними державами
По-перше, Венедиктов трохи лукавить, коли намагається прирівняти "прохання України про американську зброю", які здебільшого все ще на розгляді влади США, і конвеєр кремлівського "Воєнторгу", який безперебійно працює і завалив Донбас найсучаснішою російською військовою технікою.
По-друге, він лукавить зовсім не трохи, стверджуючи, ніби використовувані сепаратистами танки нібито "були захоплені ними на українських базах". Жодних танків, "Буків", "Буратіно", РСЗВ "Торнадо-С", "Ураган", "Смерч", тактичних ракетних систем "Точка", "Точка У" (останні системи – зі списків озброєнь, що підлягають скороченню, згідно з Мінським угодами) сепаратисти на сході України не захоплювали, – усі ці гори смертоносної зброї доправив в Україну Кремль. Уся ця зброя на 100% – російська.
Визначення агресії відповідно до ООН
У такому питанні, коли стикаються принципово різні позиції, важливу, якщо не вирішальну, роль відіграють міжнародно визнані критерії. Визначення агресії було затверджено резолюцією №3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року.
"Агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або в який-небудь інший спосіб, несумісний зі Статутом Організації Об'єднаних Націй".
У ст. 3 цієї резолюції названо критерії агресії, відповідність до яких означає ідентифікацію відповідних дій як агресію:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, якого б тимчасового характеру вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що розташовані на території іншої держави за угодою з державою, яка приймає, з порушенням умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дію держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншій державі, використовувала ція інша держава для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значну участь у них.
Неважко побачити, що дії Російської Федерації підпадають під, як мінімум, шість із семи критеріїв, зазначених у резолюції №3314 ГА ООН. Водночас операції Кремля поза всяким сумнівом є агресією проти України – відповідно до абсолютно чітких критеріїв її визначення, затверджених міжнародною спільнотою ще за чотири десятиліття до нападу Путіна на Україну.
Подивимося, про що насправді свідчать документи ОБСЄ
Окупація, агресія і ОБСЄ
У своєму виступі Венедиктов також стверджував, що не існує жодного доказу російських агресії та окупації, і в цій його оцінці його нібито підтримує ОБСЄ: "Це цифри, це факти. Ви можете закрити очі, сказати "Ой-ой-ой, моє уявлення таке". Ваше уявлення таке. У вас немає жодного факту, жодного доказу в тому, що це чистої води окупація. Ось, жодного. Ось усе, що я вам можу сказати... До речі, у документах ОБСЄ записано про те, що це внутрішньоукраїнський конфлікт, увага, внутрішньоукраїнський конфлікт, який супроводжується російським втручанням. Але вони визнають, що це внутрішньоукраїнський конфлікт, так? Так само, як і я".
Подивимося, про що насправді свідчать документи ОБСЄ.
Резолюція "Очевидне, грубе і невиправлене порушення гельсінських принципів Російською Федерацією", 23-тя сесія ПА ОБСЄ, Баку, 2 липня 2014 року.
"...Парламентська асамблея ОБСЄ...
11. засуджує окупацію території України;
12. вважає такі дії, до яких входять військова агресія і різні форми примусу, спрямовані на обмеження притаманних суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах;
16. закликає всі держави-учасники відмовлятися від визнання насильницької анексії Криму Російською Федерацією...".
Резолюція "Продовження очевидних, грубих і невиправлених порушень Російською Федерацією зобов'язань умежах ОБСЄ і міжнародних норм", 24-та сесія ПА ОБСЄ, Гельсінкі, 9 липня 2015 року.
"10. будучи глибоко стривожена тим, що в умовах окупації стан в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, Україна,...
16. розуміючи, що внаслідок агресії Російської Федерації...
Парламентська асамблея ОБСЄ...
21. вважає, що дії Російської Федерації в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь, а також у певних районах Донецької і Луганської областей України є актами військової агресії проти України...".
Резолюція "Порушення прав людини та основних свобод в Автономній республіці Крим і місті Севастополь", 25-та сесія ПА ОБСЄ, Тбілісі, 5 липня 2016 року.
"...Асамблея визнала дії Російської Федерації в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь, а також у певних районах Донецької і Луганської областей України, актами військової агресії проти України,...
10. підкреслюючи, що, за міжнародним правом, Російська Федерація є повністю відповідальною за порушення прав людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь як держава-окупант,...
14. будучи стурбована висновками незалежних доповідей про ситуацію у Криму, підготовленими правозахисними місіями... зокрема спільними місіями Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) та верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ) і які документально зафіксували численні переконливі свідчення порушень прав людини в Криму в умовах його незаконної окупації Російською Федерацією,...
17. вітаючи ініціативу України щодо запуску міжнародного переговорного механізму з деокупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь...
Парламентська асамблея ОБСЄ...
18. настійно закликає Російську Федерацію покласти край агресії проти України...
19. рішуче засуджує незаконну анексію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, і знову закликає Російську Федерацію скасувати спробу анексії; ...негайно скасувати так зване рішення про заборону Меджлісу кримськотатарського народу від 26 квітня 2016 року і припинити пригнічення кримськотатарської громади в окупованому Криму;...
30. зазначає з глибокою стурбованістю... серйозні та систематичні порушення прав людини владою Росії на окупованих територіях.
Резолюція "Відновлення суверенітету і територіальної цілісності України", 25-та сесія ПА ОБСЄ, Мінськ, 9 липня 2017 року.
"7. беручи до уваги проведення російською владою незаконних парламентських виборів у тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополь 18 вересня 2016 року...
12. беручи до уваги звіти спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Україні про велике скупчення важких озброєнь і сучасних видів військової техніки, зокрема які є на озброєнні лише російських збройних сил, в окремих районах Донецької і Луганської областей України, не підконтрольних уряду України, включно з районами, у яких присутність важких озброєнь заборонено Мінськими угодами...
Парламентська асамблея ОБСЄ:
19. знову заявляє про своє засудження тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь Російською Федерацією і тривалої гібридної агресії Росії проти України на Донбасі;
21. настійно закликає Російську Федерацію повністю виконувати свої зобов'язання з міжнародного права як держави-окупанта...
24. настійно закликає Російську Федерацію відмовитися від тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, вивести російські окупаційні сили з тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополь і повернути їх під контроль уряду України..."
А тепер хотілося б ще раз звернутися до шановних читачів із проханням відповісти на раніше сформульоване запитання: як ви думаєте, воєнні дії на території України протягом останніх чотирьох років – це громадянська війна чи зовнішня агресія?
Джерело: aillarionov.livejournal.com
