+13 Київ
Невелика пауза у громадському розслідуванні обставин убивства Бориса Нємцова, що виникла через низку подій останніх днів, добігла кінця, і тепер ми можемо повернутися до сформульованих раніше запитань:
А чому Яшин не може відповісти на поставлені йому запитання?
Чому він не може чесно розповісти російській громадськості, як усе було насправді?
Мабуть, ось чому.
За час, що минув, шановні читачі – як на сторінках цього блогу, так і на багатьох інших ресурсах – докладно, яскраво та переконливо дали вичерпні відповіді на ці запитання. Тому автору цих рядків можна було лише акуратно зібрати в одному місці оцінки та роз'яснення, зроблені коментаторами, а також дати зазначеній колекції оцінок ту саму назву, яку вже навів шановний brother_wright і яку я виніс у заголовок цього тексту – операція "Спадкоємець".
Оскільки основну роботу колеги вже провели, зараз є сенс лише відтворити її основні результати в тезово-телеграфному стилі без будь-яких суттєвих аргументів і пояснень – для того, щоб решту місця та уваги присвятити кільком іншим невеликим запитанням.
У чому суть операції "Спадкоємець"?
Отже, суть операції "Спадкоємець", яку проводили протягом останніх кількох років, полягала в тому, щоби процес визначення російською ліберальною опозицією нового лідера не пускати на самоплив, не залишати його неконтрольованим, без послідовного, якісного й акуратного професійного супроводу.
Кандидат на цю роль, із погляду осіб, за посадою іменованих "К" (злі язики обзивають їх "кураторами", не дуже злі – "контакторами", автор цих рядків уважає кращим термін "креативники"), мав би не тільки володіти певними особистими рисами (ця тема не є предметом цього постингу), але і здобути в суспільній свідомості право на те, щоби стати наступником попереднього лідера, сприйнявши від нього, хоча б частково, його, так би мовити, духовний спадок.
У вітчизняній бюрократичній традиції наступником попереднього лідера зазвичай сприймають "голову комісії з організації похорону". Оскільки в слабко інституційованій російській опозиції такої посади поки що немає, то потрібні для нового (майбутнього) характеристики лідера мали би бути компенсовані виконанням кандидатом на цю позицію в чомусь схожої ролі:
– мати пріоритет у фізичній появі на місці загибелі Бориса Нємцова;
– мати пріоритет в інформуванні громадськості про факт убивства;
– мати пріоритет у коментуванні обставин загибелі Нємцова;
– бути винятково інформованим про обставини вбивства;
– здійснювати подальший інформаційний супровід убивства Бориса Нємцова.
Як ми бачили, ця роль – спільними зусиллями як самого Яшина, так і його небезталанних "креативників" і їхніх технічних помічників, – була старанно виконана.
Як доповнення до зазначених пріоритетів, сприйнятих переважно раціонально, винятково важливу емоційну роль мала зіграти сцена "повисания на плечах в істериці дівчини Нємцова", про що вже йшлось у попередньому тексті.
Дівчина вбитого лідера опозиції, та, з якою він пройшов останні кроки свого життя, та, яку він тримав за руку, коли пролунали фатальні постріли, та, до якої був звернений його останній погляд, стає ніби символом та інструментом передання частини його енергії, життєвої сили, душі – його політичному та духовному спадкоємцю. Саме вона, на очах у якої він упав просто на місці його загибелі (біля його незахололого тіла) вибігає з машини поліції та повисає у сльозах (риданнях, істериці) на плечах найближчого друга загиблого (його помічника, соратника, продовжувача його справи), який підхоплює не стільки знамено (так було прийнято в минулі часи), скільки його дівчину (жінку, кохану, подругу).
Саме заради цієї ретельно виписаної сцени, яку регулярно переповідає кандидат на спадкоємця, і з'явилася маленька брехня, що стала вже знаменитою та породила велику недовіру, – "трохи раніше ніж опівночі я був там".
Операцію "Спадкоємець", природно, ніхто не збирався завершувати в ніч убивства Бориса Нємцова. Протягом наступних місяців та років вона набирала обертів. У межах її здійснення можна помітити, зокрема, такі проекти, як:
– публікація доповідей "нібито у стилі Нємцова": "Путін. Війна", "Загроза національній безпеці", "Гібридна агресія Кремля";
– театральна постановка "як чоловік із чоловіком": "Я, Ілля Яшин, викликаю на чоловічу розмову Рамзана Кадирова";
– демонстраційне відвідування Яшиним Грозного;
– регулярні поїздки до закордонних столиць – Київ, Рига, Брюссель, Лондон, Вашингтон – із представленням спікера як "лідера російської опозиції";
– театральна постановка "пильне розглядання кадировських убивць": "Ставши за трибуну, він довго дивився в акваріум, вивчаючи кожного з підсудних";
– наочні ілюстрації – для тієї частини публіки, яка ще не до кінця зрозуміла, кого тепер слід іменувати "лідером російської опозиції", наприклад, ось такі:
Для порівняння – а ось так брав участь у походах Борис Нємцов:
Своєрідною кульмінацією операції "Спадкоємець" стала спроба Яшина захопити керівництво партією ПАРНАС у 2016 році. Після того, як вона провалилася, йому довелося розколоти її та піти з неї з частиною своїх прихильників.
Взаємодопомога "спадкоємця" та "креативників"
Слід уточнити, що ні вищезазначені проекти самі по собі, ні участь у них Яшина не можуть бути підтвердженням наявності його особливих відносин із "креативниками". Завжди можна послатися на особливості особистого характеру кандидата, на його персональні амбіції, урешті на його природне право самому претендувати на лідерство в опозиційному русі. А чому би, власне, і ні? І навіть у тому разі, якщо з'ясується, що "креативники" справді допомагали і далі допомагають саме цьому амбітному хлопцеві, у самому факті прийняття цією особою такої допомоги, зокрема й від спецслужб, далеко не кожен побачить проблеми з мораллю чи криміналом: "Мовляв, бачите, навіть вони починають розуміти та поступово займають позиції на потрібній стороні барикад".
Про появу вищевказаних проблем можна говорити тоді, коли "молодий амбітний лідер" не просто приймає допомогу та підтримку "креативників", а свідомо повертає їм плату тією самою монетою – допомагаючи та підтримуючи їх у їхніх проектах та їхніх операціях. Є такі приклади? Судіть самі.
Яшин заявив у суді, що опинився на місці вбивства "одним із перших", "незадовго до півночі". Але це неправда. До того ж те, що це неправда, найкраще знають самі оперативники, які насправді опинилися на місці вбивства раніше за інших і насправді знають, хто і коли після цього там опинився. Але оскільки вони не стали спростовувати неправдивих свідчень Яшина, значить, це їм з якоїсь причини було корисно.
Яшин неодноразово говорив про те, що зустрівся на мосту з Анною Дурицькою, обіймався з нею та навіть нібито говорив з нею. Але "креативники", які створили цю легенду, знають, що це не відповідає дійсності. Й оскільки вони не стали спростовувати неправдивих свідчень Яшина, значить, це їм потрібно.
Першу добу після вбивства Нємцова Яшин розповідав неправдиву офіційну версію про стрільбу з відчиненого вікна зупиненого автомобіля. Хоча оперативники знали, що це неправда, але з якоїсь причини їм було вигідно, щоб Яшин розповідав саме цю версію.
Яшин стверджував, що автором версії про стрілянину з вікна машини є Дурицька. Хоча оперативники та "креативники" знали, що це вигадка, але їм було корисно та необхідно, щоб Яшин саме розповідав цю історію. Те, що це вигадка, тепер знаємо й ми.
В інтерв'ю телеканалу ZIK Яшин заявив, що, "як потім стало відомо", після перших пострілів Нємцов "не загинув", а нібито "намагався піднятися". Оскільки "потім" Яшин не говорив ні з Анною Дурицькою, ні з підозрюваними в убивстві, то його джерелом стали або неправдиві свідчення Дадаєва, опубліковані в журналі New Times (Зробив три постріли на відстані п'ять метрів, машина проїхала, я відскакую... Машина проїхала, я проскакував, бачу, той піднімається. Не підходив, як був, так і зробив ще три постріли), або ж дезінформація оперативників, що ґрунтується на цих неправдивих свідченнях. У будь-якому разі "оперативникам-креативникам" підтримка та розповсюдження цієї неправдивої версії Яшиним були вигідні.
Виступаючи на засіданні суду, Яшин заявив, що Борис Нємцов не побоювався московських політиків, а боявся тільки самого Кадирова. Це була відверта брехня, оскільки Нємцов неодноразово говорив: "Боюся, що Путін мене вб'є". Однак це брехливе свідчення Яшина було вигідне "креативникам-оперативникам".
У доповіді "Загроза національній безпеці" Яшин назвав як одну з осіб, можливо, причетних до вбивства Бориса Нємцова, генерала Віктора Золотова. Оскільки жодних відкритих публікацій про це не було (окрім аналогічного витоку через "Новую газету"), то джерелом цієї інформації могли бути тільки "креативники-оперативники", які інформаційно супроводжували операцію "Спадкоємець". Якщо вони скоїли цей витік через Яшина, то, значить, їм це було вигідно.
Своєю доповіддю "Загроза національній безпеці", дещо незвичайною, м'яко кажучи, для російської опозиції за змістом, назвою, стилем, Яшин виконав дуже важливе для ФСБ, що зіткнулась у внутрішньорежимній сутичці з Кадировим і Золотовим, інформаційно-пропагандистське завдання з перенаправлення громадської уваги й обурення саме на їхню адресу.
Останні півтора місяці, незважаючи на численні запитання, поставлені Яшину, а також неодноразові заклики до нього відповісти на них від різних людей, включно з багатьма його найщирішими прихильниками, Яшин мовчить. Це говорить про те, що тісна співпраця з "креативниками" для нього була і залишається головною не тільки два роки тому, але й сьогодні. Вона для нього набагато важливіша за суспільну і політичну підтримку тих, хто ще вчора був і навіть сьогодні хотів би бути його прихильниками.
Таким чином, Яшин не тільки приймав і приймає підтримку від "оперативників-креативників", але і надавав і надає їм важливу для них допомогу. Навіть більше, збереження та тривання співпраці з "креативниками" для нього виявляється незрівнянно більш значущим, ніж його публічна діяльність і персональна репутація в очах звичайних російських громадян. Можливо, він краще за багатьох із нас розуміє, де розташоване головне джерело його політичних успіхів і що їх забезпечує.
Що ми дізналися завдяки операції "Спадкоємець"?
Операція "Спадкоємець" виявляється вельми інформативною як із погляду з'ясування обставин загибелі Бориса Нємцова, так і з погляду виявлення важливих структурних особливостей нинішнього російського політичного режиму.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми одержали додаткове уявлення про методи роботи режиму з деякими представниками російської опозиції.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми дізналися про першу операцію прикриття, поширену, зокрема, Яшиним і представниками силовиків у першу ж добу після загибелі Бориса Нємцова – про так звану рядову чеченську версію.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми дізналися, ще й першого ж дня після вбивства, що у Бориса Нємцова стріляли сім разів: "ті сім пострілів, які були зроблені в Бориса". Потім, як відомо, слідство змінило офіційну версію, і протягом двох із гаком років наполягало на тому, що пострілів було тільки шість. Лише зовсім недавно розслідування Мурзіна підтвердило первинну інформацію про кількість зроблених пострілів – їх було сім.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми одержали підтвердження того, що так звані свідчення Дадаєва, опубліковані журналом New Times, є фальшивкою. Ми не знаємо поки що, чи є сам Дадаєв причетним до вбивства Нємцова, і якщо так, то якою мірою. Але ми точно знаємо, що так звана цариця доказів, свідчення Дадаєва, оприлюднені журналом New Times, є елементом офіційної фальшивої версії вбивства. Факт публікації цього витоку від "оперативників-креативників" без будь-якого критичного супроводу з боку редакції журналу наводить на серйозні роздуми.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми дізналися про можливу причетність до вбивства Бориса Нємцова генерала Золотова, про жорстокий конфлікт усередині силових кланів нинішнього режиму, про участь деяких осіб із російської опозиції та деяких опозиційних ЗМІ на одній зі сторін у цьому конфлікті.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми познайомилися з другою офіційною операцією прикриття – "кадирівською чеченською версією", яку, як виявилося, дружно, скоординовано й активно підтримують як деякі представники російської опозиції й опозиційних ЗМІ, так і частина російських спецслужб. Схоже, уперше настільки тісна співпраця частини російської опозиції з частиною російських спецслужб виявилася настільки зримою та настільки відвертою.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми одержали певне уявлення про політичний блок, що наразі формується та поєднує інтереси та ресурси ФСБ і, як мінімум, частини сислібів, протистоїть як деяким силовим органам, зокрема Росгвардії, так і низці інших кланів нинішнього російського режиму.
Завдяки операції "Спадкоємець" ми вже одержали чимало важливої та дуже корисної інформації. У разі продовження цієї операції (а її продовження виглядає неминучим), а також у разі здійснення інших подібних спецоперацій в опозиційному середовищі ми безсумнівно дізнаємося ще більше.
Джерело: aillarionov / LiveJournal
