-2 Київ
Сербсько-косовський конфлікт, який не переріс у війну.
Насамперед маю звернути увагу на той факт, що конфлікт між Сербією та Косовом вирішено не було. Я маю на увазі довгострокове вирішення, а не тимчасове заморожування, яке й відбулося після серії "балканських воєн" у 1990-х.
Проблеми, які мало не призвели до збройних сутичок у Косовому, накопичувалися роками. Це не перший випадок, коли сторони мобілізують сили і готуються атакувати одна одну, а потім здають назад під тиском США та ЄС. Востаннє така ситуація сталася торік. Тож новий спалах був очікуваний.
Безпосередньої руки Кремля тут немає. По-перше, вплив РФ обмежений, не варто його переоцінювати. По-друге, не варто занижувати самостійність Сербії, для якої питання захисту прав косовських сербів – важливе. По-третє, причини вчорашньої ситуації – не у штучному розхитуванні РФ, а в законах, які косовська влада ухвалила якийсь час тому, і просто спробувала їх реалізувати на території, де проживають серби.
Очевидно, для Росії додаткова дестабілізація в Європі в логіці умовного "другого фронту" була б бажаною. І саме цим пояснюється жива реакція російських ЗМІ та соцмереж на кризу із закликами до сербів "показати косоварам", що таке справжня війна і поставити їх на місце. Медійно РФ зробила все, щоб розігнати ці меседжі якнайшвидше і зробити їх гучними. І тому вони всі були засмучені, коли президент Сербії виступив із заспокійливою та деескалаційною промовою.
Мабуть, серби та косовари, розуміючи, які ризики несе збройна конфронтація, вирішили не доводити справу до насильства, зокрема під тиском ЄС та США, яким це зараз не потрібно. З тієї самої причини, через яку їм не потрібна зараз війна з КНР за Тайвань.
Ситуація в Косовому показує лише те, що це слабке місце європейської безпеки залишається слабким, а невирішеність конфлікту з року в рік дедалі частіше дається взнаки зі зростанням націоналістичних настроїв по обидва боки кордону. Захід не має рецепту вирішення цієї проблеми, останні ініціативи Трампа 2019 року залишилися на папері й не були серйозними.
Для України збройні сутички у Косовому теж були б небажаними. Як і у випадку з Тайванем, "другі фронти" нам зараз не потрібні, бо це відверне увагу Заходу від України і стане додатковим тягарем для них у досить непростій соціально-економічній атмосфері перед осінньо-зимовим періодом.
Окрім того, насильство лише зробить жорстокішими позиції косоварів та сербів. На боці Косова виступлять країни ЄС та США, що зажене Сербію в напівізоляцію і змусить спиратися на підтримку тих, хто розуміє позицію Белграда, і тут Росія скористається ситуацією, щоб прив'язати їх ще сильніше.
Нам це не потрібно і не вигідно, тому що в наших державних інтересах – позбавити РФ можливості маневру на зовнішньополітичній сцені та перетягнути їхніх потенційних партнерів у свій табір, наскільки це можливо.
Окрім того, розвиток косовсько-сербського конфлікту здатний у перспективі розколоти Євросоюз, оскільки далеко не всі країни Європи готові беззастережно підтримувати всі дії косовської влади. Учора прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес заявив, що він на боці сербів у цьому питанні.
Очевидно, що нова війна загострить політико-ідеологічну боротьбу всередині країн ЄС, а розкол у Європі Україні зараз теж не потрібен зі зрозумілих причин: стабільність військових постачань та економічної допомоги.
Тож у короткостроковій перспективі Україна виступає за деескалацію та зняття напруженості, і треба сподіватися, що ЄС та США знайдуть спосіб цього досягти. У довгостроковій перспективі нам добре б розвивати наші відносини із Сербією, щоб мати можливість балансувати вплив РФ і пропонувати себе як альтернативу токсичній та агресивній Росії.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
