Минуло понад рік із того моменту, як університети по всьому світу зіткнулися з проблемою продовження навчання в умовах жорсткого карантину. Одні університети пішли шляхом створення власних онлайн-платформ та інструментів для навчання, інші почали використовувати доступні відкриті онлайн-платформи й адаптувати до своїх потреб. Усі ми, і викладачі, і студенти, стали учасниками унікального глобального експерименту з трансформації освіти. Сьогодні очевидно, що онлайн-інструменти, платформи доповненої й віртуальної реальності змінять освіту назавжди.
Хоча сьогодні все навчання відбувається у змішаному режимі, але нові інструменти, впровадження яких могло раніше тривати кілька років, дають змогу оптимізувати навчальний процес. Сьогодні студенти можуть проходити базові курси дистанційно зручним для себе способом, а час, що звільнився, використати для навчання з дослідницькою основою, індивідуальних завдань і наставництва.
Університети по всьому світу розв'язували проблему закупівлі й установлення необхідних технологічних засобів й інструментів, таких як якісний широкосмуговий інтернет, сучасні комп'ютери та технічні засоби (камери, мікрофони, екрани тощо), потужні сервери в університетах, а також висококваліфікований IT-персонал, який зможе адмініструвати всю цю систему онлайн-навчання.
Українські виші не стали винятком. І попри складні часи пандемії та економічної кризи, у Київському національному університеті культури і мистецтв, завдяки прогресивності ректора Михайла Поплавського, вдалося швидко адаптуватися до умов дистанційного навчання і фактично створити "Цифровий університет" з "Міжнародним центром інноваційних технологій", онлайн-лабораторіями і технологічними аудиторіями. Ректор переконаний, що нові часи вимагають терпіння й постійного руху вперед, адже завжди потрібно йти в ногу із часом, особливо в роботі з молоддю.
Безумовно, нові онлайн-інструменти дають університетам змогу пережити кризу пандемії й умови карантину, налагодити ефективний навчальний процес. Утім, багато моїх колег також вважають, що онлайн-інструменти не здатні повністю замінити традиційне навчання у стінах університетів. Адже таке навчання передбачає тіснішу співпрацю викладача і студента, соціальне життя тощо. Звичайно, університети мають стати більш рухливими, релевантними часу і стійкими – і дуже важко не погодитися з такою думкою. Однак, переживши карантин і пандемію, студенти все ж повернуться в аудиторії, але нові інструменти навчання зроблять його динамічнішим й ефективнішим.
Ми маємо розуміти, що революція в системі освіти й навчання розпочалася, і українське освітнє середовище й інститути мають готуватися до нових викликів, змін парадигми освітніх програм, а також бути готовими самим змінюватися та бути відкритими до нового.
Джерело: "ГОРДОН"