Ідея законопроєкту №3822 в тому, щоб почати відкривати наш ОПК для західних інвестицій, передових технологій та ефективних управлінських практик

Ідея законопроєкту №3822 в тому, щоб почати відкривати наш ОПК для західних інвестицій, передових технологій та ефективних управлінських практик G

13 липня Верховна Рада прийняла у другому читанні й у цілому законопроєкт №3822 щодо реформи державного ОПК – "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". Це профільний законопроєкт нашого комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки. Мій колега Ігор Копитін є ініціатором законопроєкту і головою робочої групи.

Це дуже важливий законопроєкт. Армія не просто потребує багато якісної зброї та техніки, ідеться про модернізацію Збройних сил. Ми маємо переходити від радянського "заліза" на натовське. Для цього ми маємо влити в наш ОПК великі гроші, передові технології та сучасні управлінські практики. Усе це ми можемо взяти тільки на Заході. А для цього ми маємо, так би мовити, відкрити наш ОПК. Відкрити перш за все для великих західних оборонних компаній. Без цього перспективи нашого ОПК дуже сумні. Бо радянщина, корупція, показуха і замилювання очей – усе це не зможе існувати довго.

Законопроєкт №3822 – це тільки один із кроків у рамках реформи нашого ОПК, який дасть користь тільки в поєднанні з багатьма іншими кроками, які ще попереду.

Отже, ідея закону в тому, щоб почати відкривати наш ОПК для інвестицій, технологій і ефективних управлінських практик.

У результаті корпоратизації "Укроборонпром" стане акціонерним товариством, 100% акцій якого належатиме державі, а держпідприємства у складі "Укроборонпрому" стануть господарськими товариствами. Тобто керівна компанія буде володіти дочірніми підприємствами (товариствами з обмеженою відповідальністю), а сама, у свою чергу, буде належати державі в особі Кабміну.

Акції керівної компанії не планується виставляти на продаж ні на етапі корпоратизації "Укроборонпрому", ні потім.

Реформа ОПК направлена не стільки на зміну форм власності, скільки на зміну принципів управління. Ми намагаємося усунути корупційні ризики і неналежний політичний вплив.

Можливо, наглядові ради – це не ідеальний механізм, але нічого кращого світова бізнес-практика поки що не знайшла. З урахуванням наших реалій, можливо, наглядові ради будуть працювати неідеально, принаймні спочатку, але це не причина не починати їх створювати. Світ все одно рухається шляхом застосування інституту наглядових рад як інструменту контролю і забезпечення прозорості.

Тому нам не треба намагатися винайти велосипед. Ми просто маємо втілювати міжнародні управлінські практики. Західні гроші та технології прийдуть тільки в тому випадку й тільки тоді, коли інвестори побачать західні управлінські практики в нашому ОПК. Так, усе буде не одразу. Але я вірю, що з часом у наглядових радах підприємств ОПК будуть переважати компетентні та чесні люди. Отже, наглядові ради – це складний шлях, але іншого шляху немає.

Джерело: "ГОРДОН"