-2 Київ
10 пунктів, у чому насправді винен Гладковський, і в чому урок для Зеленського?
Того, що висунули Гладковському в підозрі, – завищення ціни під час закупівлі МАЗів і продажу їх у ЗСУ – інкримінувати йому не можна. Із юридичного погляду на тендер вийшла компанія, яка запропонувала аналогічні КрАЗу машини за меншою ціною. У чому тут завдання збитків державі? Збитку немає, ця підозра розвалиться в суді.
Є ще один епізод, у якому Гладковського намагаються обвинуватити, але підозри ще не висунуто, – це закупівля у США вишки радіотехнічного контролю під Маріуполем, постачання для Держприкордонслужби. На церемонію відкриття приїжджала амбасадорка США. Тут можна висунути підозру щодо ціни закупівлі – якщо правоохоронні органи США нададуть документи про можливе завищення ціни. Тоді можна буде визначити матеріальний збиток. Але саму вишку поставили, вона працювала, доцільність її закупівлі суперечлива, але в чому склад злочину? Це потрібно буде довести.
То в чому ж реально винен Гладковський?
Посада першого заступника секретаря РНБО, яка була у Гладковського, не передбачає якихось повноважень в оборонній промисловості, це була просто ширма, статус, а насправді Гладковський був "смотрящим" за "оборонкою". Його вплив йому делегував президент Петро Порошенко. У ручному режимі Гладковський п'ять років керував і впливав на всі питання цієї галузі, на планування, держоборонзамовлення, розставляння кадрів в "Укроборонпромі", особисто курував приватні компанії, які ввозили обладнання із РФ.
Справа Гладковського тим важливіша, що президент Володимир Зеленський повторює всі ті самі помилкові дії президента Порошенка в управлінні, які зробили Гладковського і "Укроборонпром" токсичними.
Тимчасова схема, зав'язана на особистій владі й особистих відносинах "сірого кардинала" з президентом, стала постійною і вступила у пряме протиріччя з логікою роботи держави.
У чому Олег Гладковський насправді винен?
1. Усі проєкти створення Агентства з оборонної промисловості для планування, координації та контролю оборонної промисловості Гладковський провалив. В Україні взагалі немає нормальної кооперації між різними заводами в різних відомствах, немає доктрини і стратегії розвитку оборонної промисловості, не визначено пріоритетів. Усе це вкрай важливо для системного розвитку на довгі роки, і все це не потрібно тим, хто любить "вирішувати питання" із сьогодні на сьогодні й у своїх інтересах. Жодних експертних висновків, жодного об'єктивно обґрунтованого планування.
2. Концерн "Укроборонпром" створив Олександр Янукович з однією метою – зробити одну бухгалтерію, щоб грабувати всі держпідприємства ОПК. "Укроборонпром" – абсурдне породження мафіозної системи Януковича, і його мали б давно ліквідувати. Гладковський зберіг цю схему управління оборонною промисловістю, тому що завжди зручно вирішувати щось у ручному режимі.
3. Система державних закупівель озброєння через розрахунково-калькуляційні матеріали – це безглуздий скелет радянського оборонного планування, який в умовах ринкової економіки є абсолютним злом. Але система закупівлі не реформована, неграмотна система закупівель паралізує виробництво.
4. Брехня на всіх рівнях, відсутність об'єктивного аудиту оборонної промисловості. Держава витрачає величезні кошти на закупівлю дорогої зброї, яка має низьку надійність, погані експлуатаційні характеристики і не відповідає критерію "вартість-ефективність". БТР-3 і БТР-4, на які держава виділила десятки мільйонів доларів, – це недостатньо надійна техніка, і є великі претензії взагалі до доцільності закупівлі машин цих типів. Низька прохідність, маневреність БТР-4, слабкість ходової частини. Надійність нових БТР-3 у військах не перевищує 50%, постійно то роздатковий механізм, то гармата виходять із ладу.
5. Єдине держпідприємство "Укроборонпрому", яке виробляє серійно конкурентоспроможні на світовому ринку системи озброєння і має замкнутий цикл виробництва, – "КБ "Луч" під керівництвом видатного інженера Олега Коростельова – не отримало через Гладковського експортної ліцензії, у межах держави не створено ракетного холдингу, вертикально інтегрованого, усі підприємства ракетного кластера, як і раніше, роз'єднані. Ми не використовуємо всіх своїх можливостей для зростання у цій сфері.
6. Незважаючи на велику кількість авіаційних підприємств, їх не об'єднано в єдиний холдинг. Триває імітація бурхливої діяльності на авіаційних підприємствах, держава утримує тисячі працівників, не виробляючи вже багато років своїх літаків. Водночас є привітне підприємство ФЕД у Харкові, яке чудово працює, є філія Boeing, яка переманює всіх українських інженерів, тобто працювати успішно в Україні авіаційники цілком можуть, якщо побудувати державну політику. Але діла не було до цього ні Гладковському, ні нинішній владі. А от земля "Антонова" викликала великий інтерес.
7. Утримують величезну систему посередницьких компаній, і, насамперед, "Укрінмаш", яка працювала вкрай неефективно, її фактично використовували для видоювання держпідприємств.
8. У 2016 році, коли вперше виник скандал і було відкрито кримінальну справу про створення приватних посередницьких компаній, які добували деталі для військового виробництва і за "кеш" постачали державі, було очевидно, що треба створювати спеціальне приватне підприємство під контролем спецслужб, щоб усі нелегальні закупівлі у РФ ішли під контролем. Але Гладковський вирішив, що йому зручніше вирішувати всі ці питання самому. У підсумку гучний скандал.
9. Через відсутність державної програми розвитку озброєнь кошти платників податків виділяли на сумнівні проєкти. Прорахувати їхню доцільність неможливо – ці рішення не пов'язані в єдину систему. Наприклад, ще один гучний скандал тижня – 600 млн грн на будівництво лінії для виробництва снарядів на заводі імені Артема "Укроборонпрому", виявляється, було виділено незрозумілій фірмі зі США, яка не доправила повного комплекту обладнання, і тепер контррозвідка СБУ висунула підозри цілій низці посадових осіб, зокрема ексзаступнику міністра економіки Бровченку. А випускати снаряди там досі не можна, і тепер "Укроборонпром" хоче ще гроші витратити на цю саму лінію.
10. Україна втрачає залишки наукового та виробничого потенціалу оборонної промисловості, і тут жоден "турборежим" і жодне ручне управління не замінить необхідності терміново будувати доктрину і стратегію розвитку галузі. Для створення стратегії не було за п'ять років зроблено нічого. Вічна пожежа, вічне "рішалово".
Усім численним наближеним до президента Зеленського я дуже рекомендую уважно стежити за процесом Гладковського; якщо не будувати інституцій і не оперувати стратегіями, доля "стрілочників" за наступної влади буде такою самою, як і Гладковського зараз. І нова влада поки що йде, на жаль, точно тим самим шляхом – жодних системних підходів в оборонній політиці та оборонній промисловості в команді Зеленського поки немає. Тож стежте за трансляцією, переймайте досвід...
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
