Іноді, щоб зрозуміти країну, треба виринути із соцмереж й увімкнути телевізор. Він протвережує

Якщо вам нема чого дивитися по ТБ – отже, ви просто нецільова аудиторія. Але не поспішайте цьому радіти.

В Україні телевізор залишається головним джерелом інформації для 70% населення. Це та сама більшість, для якої знімають контент і готують рекламу. Споживчі запити цієї більшості – той самий мейнстрім, під який підлаштовують пропозицію.

Якщо ви телевізор не дивитеся, це означає лише те, що ви потрапили в меншість. Можна пишатися цим фактом. Можна хизуватися тим, що телевізор у вас виконує роль підставки під вазу. Але насправді це означає лише те, що ви залишаєтеся міноритаріями. Тоді як ваше майбутнє визначає партія більшості.

Телемаркетологи здатні розповісти про країну не менше, ніж соціологи. Реакцію на контент відстежують щодня. Стать. Вік. Географія. Контент, який не дає переглядів, зникає з ефіру. Безумовно, є винятки – коли мова заходить про політичний контент або те, що пов'язане з інтересами власника. Але основна частка контенту завжди враховує запит. І якщо вам здається, що це ви махнули рукою на телебачення, то фактично це означає лише те, що телебачення махнуло рукою на вас.

Соцмережі заронили у своїх користувачів ілюзію, що саме вони і є норма. Насправді – ні. Україна залишається аналоговою країною, у якій найдисциплінованіший виборець і далі сидить перед блакитним екраном. І якщо ви хочете зрозуміти його картину світу – спробуйте якось здути пил зі свого телевізора.

Іноді потрібно просто погодитися з тим фактом, що ви – меншість.

Цілком можливо, що ви знайдете відповіді на багато своїх запитань. Наприклад, про те, чому вас немає в порядку денному кандидатів у президенти. Чому ваші запити не знаходять у ній відображення. Чому те, що вам до душі, має малий попит. І навпаки.

Можливо, ви зрозумієте, чому перед виборами ніхто з вами не говорить. Чому політичне меню складається зі страв, яких ви не замовляли. Чому вам раз за разом доводиться вибирати менше зло. І голосувати не так за свого, як проти відверто чужих.

Безумовно, можна пишатися тим, що меншість часом виявляється найпрогресивнішим класом. Тим, що вона думає на перспективу і створює картинку майбутнього. Але на виборах усі ці відмінності зникають. Тому що цінність галочки в бюлетені не залежить від того, чия саме рука її ставить. Так само як не має значення і те, з якого саме гаманця дістають купюру, щоб оплатити нею товар.

Іноді, щоб зрозуміти країну, треба виринути із соцмереж й увімкнути телевізор. Він протвережує.

Джерело: "Крим.Реалії"

Опубліковано з особистого дозволу автора