-3 Київ
Президентська кампанія розділила виборців на тих, хто чекає покращення після виборів, і тих, хто хоче, щоб не було погіршення. Перші шукають свого фаворита серед претендентів. Другі готові голосувати за чинного главу держави. Але особливість у тому, що будь-який наступний президент буде гіршим за нинішнього. Навіть якщо новим буде чинний.
По-перше, чекати економічних чудес від наступного президента не варто. З однієї простої причини. Україна не є сувереном у своїй економічній політиці. Нинішня відносна стабільність стала підсумком західної фінансової підтримки. Більш-менш стабільний курс гривні й обережне економічне зростання – лише наслідок того, що офіційний Київ виконує своє домашнє завдання. Яке йому дають міжнародні донори.
Якщо він перестане виконувати ці рекомендації – фінансовий кран закриють. Якщо він почне знижувати тарифи, друкувати гроші та в інші способи грати в атракціон небаченої щедрості, то стабільність закінчиться. Тому що міжнародні донори за це платити не стануть. А те, що відбудеться далі, усім добре відомо. Інфляція. Падіння курсу валюти. Спроби держрегулювання цін. Чорний ринок – зокрема і валютний. Товарний дефіцит. Математика безстороння – вона лише карає за незнання своїх законів.
А тому жодних проривів у цьому напрямку не буде і бути не може. Не варто плекати ілюзії. Будь-які реформи і будь-яка лібералізація можуть дати лише відтермінований ефект, але ніяк не миттєвий. Наступного дня після другого туру українці прокинуться точно в такій країні, у якій і засинали. Якщо наступний президент – хай ким він буде – не вирішить, що йому вдасться обдурити економічні правила. Тоді нас усіх чекає темне майбутнє.
Утім, наступний президент приречений бути слабким не тільки із цієї причини. Він буде слабким ще й тому, що його обирають за два тури. А другий тур – це голосування не так "за", як "проти". Наступний президент України займе своє крісло не через свої переваги, а через недоліки своїх конкурентів. Його початкове позиціонування – це статус "меншого зла". І рівень стартової публічної легітимності в нього апріорі буде меншим порівняно з тим, кому пощастило виграти в першому турі.
Країна буде з недовірливим прищуром вдивлятися в тріумфатора перегонів. Медовий місяць очікувань буде коротшим. Рівень недовіри – вищим. Кількість критики – більшою. Усе це призведе до того, що простір для рішучих маневрів у наступного президента буде явно вужчим. А кредит довіри з боку виборців – меншим.
По-третє, новий президент не зможе принести мир. Із тієї простої причини, що ключі від миру у Кремля, а не на Банковій. Переможець другого туру не зможе повернути українських політв'язнів. Не зупинить похоронок із фронту. Не поверне окупованих територій під контроль Києва. Будь-які спроби силового визволення Донбасу призведуть лише до того, що російська армія перестане вдавати, що її там немає. А доля санкційного тиску на Росію опиниться під питанням – про це Вашингтон неодноразово попереджав Київ прямим текстом. А тому хай хто опиниться в президентському кріслі, єдиний спосіб зняти війну з порядку денного – це капітуляція. Тому марити про мир немає жодного резону.
По-четверте, 2019 року Україні доведеться віддавати борги. Кілька мільярдів доларів піде на обслуговування держборгу. Країні доведеться пройти по самому краю економічної стабільності. Будь-якому мешканцеві Банкової доведеться починати свою каденцію з режиму економії. А фрустрація від завищених обивательських очікувань обов'язково матиме ефект на осінніх парламентських виборах.
Тому що наступний парламент виявиться значно роздрібненішим та дезорганізованішим. У ньому буде значно більше популістів і адвокатів Кремля, причому Москва спробує посадити в крісло спікера свого ставленика. Реальність вимагатиме непопулярних реформ. Суспільство вимагатиме миттєвого щастя. Спонсори вимагатимуть лобізму. І цілком можливо, що на тлі нового парламенту ми будемо згадувати нинішній із ностальгією.
І цей сценарій не залежить від прізвища вашого фаворита. Будь-хто, хто займе президентський пост 2019 року, опиниться в ситуації цейтноту. Обивательські очікування стануть молотом. Економіка і реальний баланс сил – ковадлом. Будь-які реформи – якщо їм судилося статися – матимуть ефект лише з часом. І якщо ви чекаєте дива, то доведеться розчарувати.
Дива не буде.
Джерело: "Крим.Реалії"
Опубліковано з особистого дозволу автора
