+15 Київ
Жити вдвічі гірше. Перейти на "рейки воєнної економіки". Заборонити імпорт смартфонів.
Спойлер: критикувати міністра фінансів Марченка не буду.
Глава нашого Мінфіну на нещодавній медійній зустрічі у приблизному переданні його слів заявив:
- проблеми із зовнішньою допомогою можуть призвести до падіння життя українців у кілька разів;
- модель воєнної економіки – це шлях самообмежень;
- усе найгірше може початися 2025 року.
Я часто критикую позиції Марченка як міністра.
Насамперед за те, що він не провів реструктуризації і списання частини держборгу під час війни. Наступного року в нас – понад 1 трлн грн платежів за держборгом, що співставно з бюджетом ЗСУ.
До 2022 року я критикував Марченка за купівлю ВВП-варантів, особливо у грудні 2021 року напередодні війни. Це взагалі за межею добра і зла. Критикував за рестрикційну за суттю (а не за формою) бюджетну політику під час пандемії. (Рестрикційна за суттю, а не за формою – це коли під час кризи у вас плановий дефіцит бюджету, але видаткової частини хронічно не виконують і дефіцит за фактом – менший. Тобто не виконують низки програм зі стимулювання економіки в період кризи).
Але зараз Марченко озвучив багато в чому правильні тези, ба більше, я про це саме говорив набагато раніше.
Почнемо з нинішньої моделі розвитку. У своїх статтях я називав її простою, як виріб БМ – брухт металевий. Отримуємо міжнародну допомогу, за ці гроші купуємо імпортні товари, обкладаємо їх податками на митниці (ПДВ плюс мита). Коштом цих податків сплачуємо зарплати бюджетникам і військовим. Знімаємо із цих зарплат нові податки і збори (прибутковий, ЄСВ, військовий збір). Знову наповнюємо бюджет, цього разу ще й місцеві бюджети, плюс Пенсійний фонд. Платимо пенсії, запускаємо внутрішній попит на товари (переважно імпортні) й послуги, знову збираємо податки.
По суті, це своєрідна циркуляційна економіка, де вихідним паливом є зовнішня фінансова допомога, а базою оподаткування – споживання й державна зарплата. До того ж зовнішню допомогу в цій моделі оподатковують багато разів. Марченко каже про це не так докладно, але своїми словами.
Окрім того, я також неодноразово говорив про те, що зовнішня допомога забезпечує населенню в Україні рівень життя приблизно вдвічі вищий за об'єктивно можливий в умовах цієї війни. Саме десятки мільярдів доларів і євро стали причиною "дива макростабільності" під час війни, а зовсім не якісь там таланти наших чиновників в уряді або НБУ.
І Марченко також каже про ризик просідання рівня життя "в кілька разів" у разі, якщо допомоги не буде.
Далі. Міністр заявив, що імпорт дорогих iPhone і автомобілів в умовах переходу на модель "воєнної економіки" доведеться зупинити. Це викликало максимальну кількість критичних стріл на його адресу.
Але тут я знову повернуся до своїх статей. Я багато разів писав про те, що, розмірковуючи в дорогих київських ресторанах, "чому Україна досі не перейшла на модель воєнної економіки", наші політичні еліти забувають, що в цьому випадку цілком імовірно можуть відбутися такі події:
- Конфіскація "великих депозитів" фізичних осіб у банках. Наприклад, у розмірі понад 1 млн грн. І спрямування їх у фонд оборони країни.
До речі, "великі депозити" конфісковували, наприклад, у деяких кіпрських банках у період кризи 2008 року (якщо не помиляюся, у розмірі понад €250 тис.). І це була просто криза, а не війна. У США під час Великої депресії примусово "викупили" в бізнесу й населення золото за заниженим курсом. - Експропріація (навіть не націоналізація, тобто без виплати компенсацій власникам) природних ресурсів: ГЗК із залізною й марганцевою рудою, нафтових і газових свердловин, родовищ літію, графіту. Зі спрямуваннням доходів від цих ресурсів у фонд оборони.
- Експропріація стратегічних галузей економіки – насамперед енергетики й систем зв'язку.
- Введення державної монополії на експорт аграрних ресурсів (внутрішній викуп зерна державою й експорт уже від імені держави зі спрямуванням маржі у фонд оборони, а не приватну кишеню).
- Ну, і блокування всього імпорту, окрім критичного. Кожен долар – на оборону. Це і є та сама "воєнна економіка". Тож нашим елітам треба бути акуратнішими зі своїми "бажаннями": іноді їм властиво здійснюватися.
І на завершення про чинник 2025 року.
Голова бюджетного комітету Ради Роксолана Підласа нещодавно заявила: уже в січні 2024-го в Україні можуть розпочатися проблеми із соцвиплатами, якщо не надійде зовнішня допомога.
Уже тоді я написав, що це перебільшення. У нас є 39 млрд валютних резервів НБУ. Приблизно 30 млрд із них можна витратити на покриття дефіциту бюджету.
Так, порушимо цільову ознаку використання, так, знизимо їх до критичної межі, але таке вже було у 2015 році, коли резерви НБУ впали до $7 млрд. Механізми, як долар із резервів НБУ влити у вигляді гривні в доходи Мінфіну, є, і вони нескладні.
Окрім того, НБУ може надрукувати до 400 млрд грн додаткової емісії без критичних наслідків для економіки. Так, інфляція підскочить до 20%, але тут не до жиру. Отже, маємо до $40 млрд внутрішніх резервів, приблизно стільки ж, скільки нам і обіцяли дати наші партнери наступного року.
За дужками залишається військова допомога.
Але протриматися у 2024 році можна.
А ось 2025-й ми в такому форматі дійсно зустрічаємо з голою дупою й високою інфляцією. І без резервів, тобто із глибоко девальвованою гривнею. Це критичний сценарій, якщо зовнішньої допомоги не буде або її різко знизять за сумою.
Тож цього разу Марченко говорив приблизно про те саме, про що я писав усі ці місяці. Тож критикувати його в цьому конкретному випадку нібито нема за що. Для мене об'єктивність – понад усе. Прошу не шукати в цьому пості прихованих смислів і конспірології.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
