+11 Київ
Обмін люб'язностями між людьми, які ще нещодавно виступали партнерами в управлінні країною, дуже наочно показує, що інший результат виборів, якби він раптом був можливий, зовсім не приніс би Україні "золотий вік", як і не були періодом розквіту минулі п'ять років. Занадто непрості відносини, занадто великі взаємні претензії. Та що там: це коло було переповнене недовірою, аж до ненависті, хоч нам демонструвалося зворотне.
Величезне інтерв'ю Петра Порошенка "Українській правді" саме по собі є ознакою настання інших часів для вчорашнього президента. У своїй високій якості він ретельно уникав таких відвертих форматів, а про те, щоб виправдовуватися протягом усієї розмови, й мови бути не могло. Колишній Петро нападав, нинішній лише користується відмовками. Очевидно, що він уражений своїм нинішнім становищем, і що більше заперечує цю вразливість, то більш вона очевидна.
Голова перелицьованого й перефарбованого в "Євросолідарність" БПП продовжує вважати, що причиною поразки на виборах стали застосовані проти нього технології, а зі свого боку робити кроки, що відповідають суспільним очікуванням, "на жаль, не вийшло". У його недавніх вірних соратників із цього приводу зовсім інша думка, яка, що примітно, збігається.
"Насправді є велика різниця між правдою та брехнею, служінням державі й людям та створенням схем власного збагачення, демократією та узурпацією влади, гонитвою за грошима та моральними цінностями. Мені шкода, що великою надією й підтримкою людей він пожертвував заради своїх приватних інтересів", – відгукнувся на інтерв'ю Порошенка його протеже і чинний прем'єр-міністр Володимир Гройсман.
Глава МВС Арсен Аваков завжди відрізнявся помітно більш виразним стилем: "Для Порошенка брехати – як дихати, і тому він програє. Він довів країну до такого емоційного стану, що люди дуже захотіли повірити не йому, брехуну, а будь-якій чесній людині. Він, Порошенко, методично душив боязкі паростки надій у 2014 році, він у цьому винен. Більшість позитивного в ці роки відбувалося не завдяки, а всупереч... Можна тільки уявити собі – чого б можна було досягти країні, якби він не сконцентрувався на боротьбі за владу і гроші... Мені його не шкода. Шкода країну... Хоч і безладно його "кінчати" неправильно і не можна. Не дозволити це запопадливим – важливо... А ось те, за що заслужив відповідати, нехай відповідає, не шкода".
У словах людей, які продовжують займати не останні місця в керівництві України, ані краплі поваги до свого нещодавнього боса, а жаль викликає зовсім не майбутня доля Петра Порошенка, а країна, якій не пощастило опинитися під його началом. Тут би Гройсману й Авакову логічно розділити цю відповідальність, але в них інша позиція: якби не благотворне стримування, Петро б тут узагалі справ наробив. Наскільки нам усім не пощастило з Порошенком, настільки боженька був милостивим, пославши нам цих двох.
Звичайно, у заявах прем'єра та глави МВС хотілося би більше конкретики про гонитву президента Петра Порошенка за грошима. Що за гроші, де, коли, яким чином. Очевидно ж, що ці діячі, які дуже багато знають, мають, що розповісти, і цими своїми коментарями практично запропонували свої послуги майбутньому слідству.
Складно не звернути увагу, наскільки думка соратників, які тісно попрацювали з Порошенком і зовсім не відрізняються романтичними поглядами й ілюзіями щодо деяких темних сторін життя, не збігається з позицією прихильників Петра Олексійовича, які представляють тонку й надчутливу культурну громадськість, знайому з експрезидентом сильно здалеку. У цьому середовищі тривають страждання з приводу втрачених країною можливостей через те, що безвідповідальні, бездуховні та з іншими "без" маси відкинули перспективу другого терміну Петра. Людина з однозначно поганою репутацією навіть у колі собі подібних циніків знайшла ніжну підтримку серед мешканців високих сфер. Це щонайменше цікаво, але загалом не смішно, коли слідом за політичною елітою на нескладному етичному завданні ламається й еліта культурна.
Про суть і зміст влади за останні п'ять років ми дізнаватимемося ще багато й не за один раз. Можливо, сума пізнаного потроху переконає тих, хто все ще вважає нездійсненний другий термін Порошенка втраченим історичним шансом. У кожному разі всім, хто фантазує на цю тему, потрібно спробувати вбудувати поряд із Порошенком в ідилічну картинку нездійсненного майбутнього Володимира Гройсмана, Арсена Авакова, та й Віталій Кличко підійде. Цікавий експеримент, спробуйте.
Джерело: "Слово і діло"
Опубліковано з особистого дозволу автора
