У нинішній атмосфері психозу найкраще, що могли б зробити Порошенко і Зеленський, – потиснути один одному руки і зробити заяву про взаємну повагу

Опубліковано з особистого дозволу автора

Джерело: kontrakty.ua

Центральна виборча комісія нарешті оголосила офіційні результати першого туру виборів, через тиждень підтвердивши те, що всім стало відомо з екзит-полів у перші ж хвилини після закриття дільниць для голосування: Юлія Тимошенко вибула з боротьби, Петро Порошенко у грі залишається. Тепер можна оперувати неприблизними цифрами, які демонструють, що Володимир Зеленський у сумі набрав голосів, як разом узяті обидва головні суперники та ще два десятки кандидатів, які замикають підсумкову таблицю.

Зачин на перемогу у другому турі зухвалим вискочкою зроблено настільки серйозний, що в таборі прихильників чинного президента, де довго навіщось себе переконували, ніби соцопитування брешуть, відчули справжній стрес. Пропагандистська риторика перейшла в агресивно-алармістський регістр, як ніби відкривалася перспектива перемоги Юрія Бойка і Кремля, що стоїть за цим. Зеленський, утім, зовсім не схожий на Бойка, і розмови про майбутню втрату державності взагалі звучать дивно у країні, де щонайменше до глибокої осені працює уряд, який представляє політичну силу чинного президента і його формальних союзників.

Утім, вірити самим кандидатам, які запевняють, що вони за все добре і проти всього поганого, не виходить. Начебто і програми їхні давно опубліковано, причому відмінностей у них великих, принципових ви не виявите, але супротивники не схильні вважати написане справжніми намірами нелюбих персонажів.

Характерною є історія, що трапилася з Анатолієм Гриценком, який вирушив на душевну розмову з Володимиром Зеленським. Думка Анатолія Степановича, неодноразово висловлена ще в бутність актуальним претендентом, не змінилася: до високої посади нинішній фаворит виборів не готовий. Водночас Зеленський за результатами особистої зустрічі видався йому людиною відповідальною, готовою спиратися на професіоналів, не збирається здавати країну Путіну й відмовлятися від курсу в ЄС і НАТО, у чому його звинувачують Порошенко з прихильниками. Коли Гриценко повідомив широкій публіці про свої враження і спостереження, його підняли на сміх.

Практично в той самий час відбулася зустріч президента з представниками громадських організацій та ініціатив, на якій він розповідав, що думку активістів почув і обов'язково врахує у своїй роботі. Реакція на ці обіцянки з боку тих, для кого фігура Петра Олексійовича залишається неприйнятною, була передбачувана: у нинішній ситуації Порошенко буде щедро обіцяти, ставитися до цього серйозно ніяк не можна.

З огляду на це не потрібно обманювати себе, ніби дебати, про готовність провести які через тиждень заявив президент, якось похитнуть позиції сторін. Усі запевнення ненависного Зеленського в європейському курсі буде сприйнято як хитрий передвиборчий обман. Усі розмови "бариги" Порошенка про нещадну боротьбу з корупцією приведуть в очікуване роздратування його гарячих опонентів. Не знаю, за яким принципом будуть заповнювати трибуни на "Олімпійському", але братання між представниками сторін за підсумками точно не буде.

У нинішній атмосфері психозу найкраще, що могли б зробити кандидати, це вже зараз, не чекаючи публічного поєдинку, зустрітися, потиснути один одному руки і зробити спільну заяву про взаємну повагу і повагу до виборців. З усією умовністю ритуалу, це хоч якось могло б утихомирити не на жарт розпалену публіку. Ще, не забуваємо, парламентська кампанія попереду, і до осені суспільство дійде повного виснаження, якщо буде битися в такому нездоровому екстазі протистояння.

Щоправда, тут вступають у суперечність два важливі моменти. З одного боку, Петрові Порошенку необхідно максимально мобілізувати електорат, а для цього треба нарощувати й посилювати пропаганду страшних загроз, які становлять перспективи президентства Зеленського. З іншого, захопленість такою риторикою ненависті і "благородною" брехнею задля користі справи відсахує від чинного глави держави виборців уже вибулих кандидатів, без чиїх голосів йому ніяк не обійтися у другому турі. Водночас саме він є поки чинним гарантом, і це не предмет бажання або випадкового капризу Петра Олексійовича, зберігати, підтримувати та зміцнювати громадянський мир – його конституційний обов'язок. До того ж він увесь час козиряє своїм глибоким розумінням державних інтересів. Але коли на кону перемога...

Тут би якраз випити за чистоту гри перед другим туром, але, здається, предмет тосту вже відсутній. Тоді хоча б за те, щоб неприємні наслідки цієї брудної сутички виявилися мінімальними.