+1 Київ
У Росії, повідомляють, минув перший переполох, пов'язаний із затіяною начальством "спецоперацією", увага до новин з України сильно впала, і населення намагається жити так, наче нічого не сталося. Росіяни намагаються переконати себе в тому, що нічого особливого не сталося, а те, що й сталося, скоро закінчиться, і колишнє життя так чи інакше налагодиться. Чим має закінчитися те, чого не можна називати, незрозуміло, але начальству видніше, головне, що на користь Росії перемогою "наших", а як інакше? Тих, хто незадоволений, зі свічкою в руках не знайти.
Підтримці масових уявлень, що все не так страшно і не страшно взагалі, сприяла й досить успішна робота фінансово-економічного блоку, який, як стверджують фахівці, зумів зробити все, щоб фінансова система Російської Федерації не впала за лічені тижні під натиском безприкладних санкцій. Це, зі свого боку, вселяло ілюзії і високому начальству, ніби Ельвірі Набіулліній, голові Центробанку, і Антонові Силуанову, міністру фінансів, будь-які бурі під силу, і можна продовжувати орудувати в Україні стільки, скільки знадобиться, доки не прийде відчуття "досить".
Зі свого боку, генерали, які сильно засмутили тим, що не змогли пройти переможним маршем, ганяючи перед собою "націоналістичні батальйони", що розбігалися, переконали начальство, що перевага колосальна і перемога нікуди не дінеться. Цілком очевидно, що це з їхніх слів Путін каже, ніби західну техніку, яка приходить на озброєння української армії, "ми лускаємо, як горіхи". Лускати горіхи легко і приємно, тому від колишнього поспіху відмовилися, вирішено методично реалізовувати перевагу вогневої потужності. Путіну подобається ламати хортів через коліно, випалювати спротив вщент.
Загалом, у Росії склалася цілком заколисувальна картинка нехай і не блискучої "спецоперації", але цілком успішного карального заходу, побічні наслідки якого зовсім не такі вбивчі, як лякали панікери та зрадники. Росія демонструє чудеса адаптації, а якщо так, то повний уперед, на зло всім ворогам.
Вхід у війну 2014 року був узагалі невідчутним. Кримську операцію не сприймали як воєнну, а вторгнення на Донбас здійснювали різна спецура, найманці, добровольці, "відпускники" та відрядники, за обмеженого залучення кадрових частин. Не війна, а так, "братня допомога республікам". Власне, і нинішнє вторгнення було обставлено як "братня допомога". І ось уже, дивись, залучена в Україні більшість боєздатних підрозділів "другої армії у світі", а війною відкрито назвати все не виходить.
Що далі заходить Росія у своїй завзятості не помічати масштабів скоєного та їхніх наслідків, то нищівнішими для неї ці наслідки будуть. Поступовість перетворення лише відкладає той момент, коли наздожене раптове усвідомлення своєї комахоподібності, як у героя Кафки. Втім, з усвідомленням там, схоже, невиправні проблеми, тож покарання реальністю буде зустрінуте, найімовірніше, з образою та здивуванням.
І нікому не буде шкода. За перемогу.
Джерело: kontrakty.ua
