+6 Київ
Зеленський з'їздив у США з'ясувати стосунки. Неясність добряче дістала.
Те, що повезли в Америку під виглядом плану перемоги, може бути різного ступеня прекрасності, аж до сумнівної, але справжня мета – не продати чи протиснути певний перелік прохань для здійснення визначеної низки дій, а в принципі нарешті домовитися з головним стратегічним партнером про послідовну стратегію дій. Усе, що відбувалося між нашими країнами до цього, і те, куди це зараз, восени 2024 року, привело, просто кричить про потребу терміново зайнятися спільною стратегією. Спорадичне й непередбачуване за обсягами та регулярністю крапання пакетів допомоги має дуже відносний стосунок до чітко продуманої й організованої спільної боротьби з російською агресією.
З міркуваннями, що не варто було б ворушити Вашингтон до виборів, можна посперечатися.
По-перше, важка ситуація на фронті позбавляє нас зайвих кількох місяців, які можна було б потерпіти й дочекатися більш слушного моменту.
По-друге, саме вибори змушують метушитися просто зараз. З листопада чинна адміністрація почне збиратися на вихід, майбутня буде зайнята добором нових людей, потім знадобиться час на розсадження по кріслах і притирання – раніше ніж у березні оновлений Білий дім до пуття не запрацює.
Із цих міркувань краще зараз домогтися якихось важливих зобов'язань, запустити за змоги процеси й механізми взаємодії, ніж потім знову зіткнутися з Америкою, яка досадливо відмахується, як було взимку – навесні цього року. Ризикнути варто було, не ризикувати було ризикованішим.
Зеленський хотів з'ясувати стосунки зі Штатами – він з'ясував їх настільки, наскільки вони зрозумілі самим Штатам. Привезти квіточку червону не вдалося, але для кого ще секрет, що ми не в казку потрапили? План перемоги залишається колишнім: кров, піт і сльози. Благослови, Господи, Америку, а слава – Україні.
Джерело: Леонид Швец / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
