Гарний подарунок тим, хто воював, – допомогти їм згадати, як жити в мирному місті

Ви знаєте, із якої фрази починається закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"?

Із фрази, що цей закон "...сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них". Уперше звернув увагу на цю фразу, коли готувався до модерації однієї панелі.

Чи багато поваги подарувало громадянське суспільство тим, хто воював? Ну, не рахуючи цього дня.

Ця прірва між реальністю і декларованими цінностями часто завдає більше шкоди, ніж уся війна. Тому я б дуже хотів, щоб кожному демобілізованому дали маленький листок, на якому було б написано:

"Ти – ветеран. Це не означає, що тепер на вулиці тебе не штовхнуть плечем. Не означає, що ти здобув конкурентоспроможну перевагу бути взятим на роботу.

Зовсім не означає, що тепер твоя дівчина/жінка повинна терпіти від тебе більше витівок, ніж від звичайного хлопця, який не воював. Ти був там, так. Але це твій податок, який ти заплатив, і тепер ти – такий самий, як і всі. У тебе є два варіанти – розмахувати прапором, що ти там був, і стати маргіналом або залишити це в розумі й жити далі.

Ти не повинен стати дитиною на руках громадянського суспільства. Навпаки – ти сильніший, раз тебе не вбило. Тому маєш як дорослий хлопець доглядати за своїми батьками, тобто допомагати суспільству в мирному місті, а не хотіти, щоб вони пережили те пекло війни й потім зрозуміли тебе і пожаліли.

Ти – ветеран. Отже, далі якось давай сам. Тому що в кризовий момент тебе судитимуть за законом, а не на твою вимогу згадати, що ти – ветеран".

Ну, або щось такого типу. Щось, що допомогло б швидко протверезіти й не піддатися спокусі стати жертвою війни.

Ось це було б гарним подарунком для тих, кого навчали приблизно два місяці жити війною і не витратили жодного дня, щоб допомогти нагадати, як це – жити в мирному місті.

А взагалі, вітаємо всіх зі святом. Особливо тих, хто зараз воює...

Спасибі вам!

Джерело: Masi Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора