Навіщо потрібні телефонні "розмови" з Путіним, Лавровим, Шойгу? Будь-який діалог РФ розглядає лише як вияв слабкості опонентів

Дозвольте мені ще раз пояснити очевидне... РФ покладається на насильство, війну й жорстоке домінування в будь-які способи. РФ завжди вдається до погроз, цинічних звинувачень і масштабної брехні. І тому будь-яку розмову, діалог щодо будь-чого представники РФ завжди розглядають лише як вияв слабкості своїх опонентів. Як попередню готовність... здатися. Як спосіб чинити тиск на тих, хто вагається. І тому одразу починають ще більше нахабніти, підвищувати ставки, тиснути, лякати, звинувачувати. Водночас розповсюджуючи брехню про зміст таких "діалогів", виставляючи протилежну сторону в негативному, часто наляканому світлі.

Висновок простий: РФ розуміє лише протидію, жорсткість, принциповість і тільки тоді починає боятися.

Тому ще раз запитаю: навіщо потрібні періодичні телефонні "розмови" з Путіним, Лавровим, Шойгу? Щоб підтвердити Росії власну слабкість і небажання чинити реальний тиск на тих, хто руйнує світовий порядок? Дати росіянам надію на те, що вони зможуть чинити тиск на демократичні країни й поставити їх на коліна? Щоб Росія не відповідала за масштабні злочини? Щоб Росія повірила в можливість непрямого визнання поразки демократичної коаліції?

Навіщо потрібно з такою завзятістю наступати на ті самі історичні граблі?

Джерело: Михайло Подоляк / Х