+2 Київ
Це – чернетка Акта незалежності України.
Зараз він знаходиться в музеї, під склом на спеціальному подіумі. А 17 років тому цей зошит майже тиждень пролежав у мене вдома, на книжковій полиці поруч із рівними рядками якихось радянських видань.
Уже 17 років поспіль я публікую його, щоб не забути самому і нагадати всім, як просто виглядав документ, із якого все починалося для нашого покоління.
Це було в серпні 2007 року. Я готувався до ефіру і гостював у його автора – Левка Григоровича Лук'яненка. Ще до зустрічі мені розповідали, що чернетка Акта незалежності досі зберігається у нього вдома. Під час бесіди я попросив хоча б подивитися на історичний документ. Він охоче погодився, приніс товстенну папку, сів поруч і почав її перебирати. Я очікував побачити що завгодно, але тільки не цей пожовклий від часу зошит у лінійку, від якої віяло шкільними уроками.
У цього документа цікава історія. Спочатку Акт незалежності мав називатися "універсалом", але автори побоювалися, що комуністи згадають Універсали Грушевського і не підтримають документ у сесійній залі (у кінцевій редакції слово "Універсал" у верхньому лівому кутку сторінки викреслять). Із цих же міркувань, щоб уникнути тривалого обговорення під час голосування, текст документа свідомо скоротили до мінімального обсягу. Зрештою, надії мільйонів помістилися на одному листочку...
Після бесіди з Левком Григоровичем я без особливої надії попросив дозволу забрати зошит додому, щоб відсканувати для ефіру – смартфонів із потужними камерами тоді ще не було. І хоча Левко Григорович завжди ставився до мене дуже тепло, я був приголомшений тим, як легко він погодився. Повертаючись додому, мені важко було повірити, що документ, із якого починалася нова ера незалежності цілої країни, лежав просто у мене в рюкзаку.
Передаючи його в руки, Левко Григорович сказав лише одну фразу: "Будьте обережні, це має цінність".
І з кожним роком ця фраза набуває все більшого сенсу. Мало хто задумується, що з кожним ранком ми долаємо рекорд, продовжуючи найтриваліший період безперервної незалежності за всю нашу історію.
І мене гріє думка, що я залишу свій слід в історії своєї країни, що він, цей слід, буде чесним і красивим, і що в нас, у нашого покоління вийде не втратити незалежність, за яку продовжують боротися мільйони громадян в Україні та сотні мільйонів інших людей у своїх країнах по всій планеті.
Зі святом усіх нас.
І з днем народження Левка Лук'яненка, який, за дивним збігом обставин, народився в один день із незалежністю – 24 серпня 1928 року. Він помер шість років тому, 7 липня 2018 року. Сьогодні б йому виповнилося 96 років.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
