0 Київ
Остання російсько-українська війна демонструє абсолютно варварський, нігілістичний та терористичний підхід Кремля до дотримання правил і звичаїв війни.
Незважаючи на те, що Росія є учасницею III Женевської конвенції, яка ратифікувала і визнала цей міжнародний договір, фактично щодня ми стаємо свідками нових і нових жахливих воєнних злочинів із боку російської влади, російської армії та російських військовослужбовців.
Сьогодні стало відомо про завдання удару по табору військовополонених, обладнаному у виправній колонії в Оленівці Донецької області.
Жодних підстав довіряти російській пропаганді щодо заяв про удар HIMARS по цьому об'єкту немає з низки причин.
По-перше, ясна і повна відсутність мотиву української сторони вбивати своїх людей, навпаки, українська влада робить неймовірні зусилля для звільнення своїх людей із російського полону.
По-друге, HIMARS – високоточна зброя, і всі ми бачили, як її можуть застосовувати, випадкове влучення ракет у табір військовополонених із відхиленням від цілі виключено.
По-третє, аргумент про провокацію сміховинний, оскільки без будь-яких провокацій російська армія здійснила вже настільки величезну кількість воєнних злочинів, яких вистачить на кілька трибуналів.
А ось продовження злочинної діяльності російською владою і скоєння нового воєнного злочину цілком можливі.
З метою приховування раніше скоєних злочинів, зокрема катувань військовополонених. Особливо після поширення напередодні інформації щодо знущань та фізичного калічення українських військовополонених, яка потрапила до мережі.
На мою думку, удару завдала російська сторона, і це є воєнний злочин, за який доведеться понести відповідальність. Тим, хто віддавав злочинні накази, і тим, хто їх виконував.
На додаток нагадаю кілька положень цієї самої Третьої Женевської конвенції.
"Військовополонені перебувають у владі ворожої держави, але не окремих осіб чи військових частин, які взяли в полон. Незалежно від відповідальності, яка може впасти на окремих осіб, держава, котра тримає в полоні, несе відповідальність за поводження з військовополоненими" (ст. 12).
"З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність із боку держави, яка тримає в полоні, призводять до смерті військовополоненого, що перебуває у її владі, або ставить здоров'я військовополоненого під серйозну загрозу, забороняються і розглядатимуться як серйозні порушення цієї конвенції. Зокрема, жоден військовополонений не може бути підданий фізичному каліченню або науковому чи медичному досвіду будь-якого характеру, який не виправдовується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами.
Військовополонені мають завжди користуватися захистом, особливо від будь-яких актів насильства чи залякування, від образ і цікавості натовпу.
Застосування щодо них репресалій забороняється" (ст. 13).
"У якнайкоротший строк після їхнього взяття в полон військовополонених евакуюють у табори, розташовані досить далеко від зони військових дій, для того, щоб вони перебували в безпеці.
У небезпечній зоні можна тимчасово затримувати лише тих військовополонених, які за станом своїх поранень чи хвороби наражаються на більший ризик під час евакуації, ніж під час залишення на місці" (ст. 19).
"Жодного військовополоненого ніколи не можна ні посилати до такого району, де б він наражався на дію вогню із зони боїв, ні був затриманий там, а також не можна використовувати для захисту своєю присутністю будь-яких пунктів чи районів від військових операцій.
Військовополонені мають у своєму розпорядженні так само, як і місцеве цивільне населення, укриття проти повітряних нальотів та інших небезпек війни. За винятком тих із них, які б брали участь у захисті своїх приміщень від цих небезпек, вони зможуть вирушати в укриття якнайшвидше, щойно буде дано сигнал тривоги. Будь-який інший захід захисту, вжитий на користь населення, має застосовуватися також і до них.
Держави, які тримають у полоні, повідомлятимуть одна одній, за допомогою держав-покровительок, усі необхідні дані про географічне розташування таборів для військовополонених.
Удень табори для військовополонених, коли це дозволяють міркування військового характеру, мають бути позначені літерами PW або PG, розташованими так, щоб їх було чітко видно з повітря; однак зацікавлені держави можуть домовитися про інший спосіб позначення. Тільки табори для військовополонених можуть бути позначені в такий спосіб" (ст. 23).
Джерело: Nikolai Polozov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
