Учора читав стрічку Facebook. Усі пишуть про обмін:
- не на тих, кого треба, обміняли;
- чому так мало військових ЗСУ серед утримуваних;
- навіщо віддали кілерів, терористів, беркутівців та інших;
- чому в ОРДЛО віддали більше людей, ніж повернули;
- там ще залишилися люди, це не "всіх на всіх".
Щоразу, коли таке читаєш, пригадується досвід Ізраїлю. У 1983-му Ізраїль видав 4830 палестинців за шістьох своїх солдатів. А у 2011-му обміняв 1027 ув'язнених на одну свою людину!
Це я до чого: тут немає легких рішень. І ніколи не буде. Свої – не свої, багато – мало людей, важливі – не важливі. Поки ми сперечаємося, у цей час люди повернулися додому.
76 людей. Деякі з них роками не бачили рідних! 12 військових. Наших героїв! Вони це заслужили!
Ще приблизно 300 людей залишається в полоні. Вірю, що це ненадовго...
На жаль, ми не можемо повернути тих, кого вже немає серед живих, але ми могли повернути живих. Мені здається, це важливіше...
Джерело: Олег Вишняков / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора