+3 Київ
Якщо перекладати генсека НАТО Єнса Столтенберга з дипломатичної на нормальну мову, то головний результат саміту для України відбиває баланс усередині Альянсу. Для нас буде окремий план, він не повторюватиме плану дій щодо членства, буде менш формалізований і бюрократизований. Тобто більш політичний. І це очевидно, адже наше членство у першу чергу не про питання досягнення стандартів НАТО, а про докорінну зміну геополітики. Уперше за багато й багато років країна, що не вважалася частиною Заходу, нею стає, та ще й така, що досі вважається у РФ "неправильною Росією", а українці, відповідно, – "неправильними росіянами".
Тобто статус-кво після Другої світової і після падіння Берлінського муру – обидва змінюються. Політичний характер цього нового плану, який ще потрібно створити, це великий плюс порівняно із ПДЧ, але й великий ризик. Адже його тривалість та оцінка виконання залежатиме не тільки від наших зусиль, а й від геополітичних розкладів та їхньої оцінки нашими союзниками. До них, звісно, належатимуть оцінки загрози з боку російського режиму, але й міркування, що і як із ним узагалі в майбутньому робити. Ну і з досягненням критеріїв членства маємо бути "відмінниками", адже знайдеться хтось, хто скаже, що ми ще "не доросли" до НАТО.
Результат саміту, звісно, не той, якого б нам хотілося, несподіванок поки немає. Але цей результат дозволяє нам працювати над рухом уперед, а не ходити по колу. І це плюс. До того ж Альянс не показав слабкості стосовно РФ, а продовжує грати в "кішки-мишки". І кігтики Заходу все ближчі до мишки. Стратегія "тисячі порізів" продовжується. На більше лідерства й солідарності в Заходу поки не вистачає. Саміт у Вільнюсі не став проривом і не став геть зовсім провалом. Так його в історії й запам'ятають.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook
