+10 Київ
Скажу непопулярне. Майже п'ять років у статусі PEP, ніхто з мене його не знімав і, враховуючи мою карʼєру, я очікую прожити з ним усе життя. Різноманітними послугами банків користуюся активно як в Україні, так і за кордоном.
В Україні в банках з іноземним капіталом проблем я не бачив: їхній підхід до PEP, з мого досвіду, і так є ризик-орієнтованим. Треба інколи заповнювати додаткові форми й бути готовим обґрунтувати ту чи іншу операцію, якщо виникають запитання у фінмоніторингу. Якщо ви не робите нічого незаконного, не бачу в цьому особливої проблеми.
З держбанками дійсно проблема – вимоги комплаєнсу надмірні й нелогічні, але не тільки в питаннях PEP, а в усіх нестандартних питаннях. Банальні перекази з-за кордону чи за кордон легко перетворюються на бюрократичний маразм, безвідносно статусу PEP. І це проблема держбанків як таких – вони здебільшого не зацікавлені в клієнтах, а зацікавлені прикритися від можливих проблем під час перевірок з відповідними наслідками. Допоможе тут лише приватизація в руки великих міжнародних фінансових груп, до чого ми на шляху до ЄС точно прийдемо.
За кордоном банки зазвичай зацікавлені у клієнтах, із проблемами там я не стикався. Логіка роботи з ними така сама, як і з нашими банками з іноземним капіталом: бути відкритим і готовим пояснити свої операції в разі запитань від фінмоніторингу. Особливості статусу PEP в українському законодавстві для них значення взагалі не мають – у них свої процедури визначення цього статусу й роботи з такими клієнтами.
90% постів по темі, які бачу у Facebook-бульбашці, – радше обговорення страхів і чуток, аніж реальних проблем зі статусом PEP. У мене давно склалося стійке враження, що соцмережі дуже шкодять нашій публічній дискусії – у ній забагато емоцій і надто мало раціо. У тому числі у життєво важливих питаннях, а не тільки в PEP.
Вибачте за відвертість.
Джерело: Pavlo Kukhta / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
