-1 Київ
Приватизацiя державного майна. Чи потрiбна вона в Україні?
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України оприлюднило перелік із 893 підприємств, що підлягають приватизації у 2017–2020 роках із 3445 державних підприємств, що працюють в Україні, також 334 об’єкти державної власності рекомендовано залишити державі, а 1225 об’єктам державної власності рекомендовано припинити їх діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації, 359 об’єктів державної власності рекомендовано передати в концесію (тобто в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам чи приватним особам). Цифри та терміни вражають.
На продаж виставленi не тiльки виробничi пiдприємства, а також об'єкти культури i науки. Чи стануть новi власники утримувати, наприклад, цирки та розвивати їх до рiвня найвiдомiших у свiтi циркiв, на зразок "дю Солей", якщо в украïнцiв купiвельна спроможнiсть на такому низькому рiвнi, що не кожен може дозволити купити своïй дитинi квиток у цирк? Звiсно ж, нi! Але цирк – це завжди ласий шматок землi в центрi кожного мiста.
Багато пiдприємств, що виставленi на торги, є нацiональними. Такi, наприклад, як кiностудiя iмені Олександра Довженка, потребує прийняття додаткових законiв про денацiоналiзацiю, якi лобiює заступник мiнiстра економічного розвитку i торгiвлi України Максим Нефьодов. 16 га землi кiностудiï iмені Довженка в центрi мiста Києва не дають спокою "єврореформаторам"! Чи будуть новi власники розвивати українське кiно? Чи вони здадуть кiностудiю як дешевий знiмальний майданчик для низькопробних росiйських серiалiв? Чи просто забудують землю в центрi мiста дорогим елiтним житлом?
Розвинені країни, які йшли шляхом переходу від планової економіки до ринкової, давно пройшли перiод приватизації державної власності, а ми 25 років не можемо.
Польща за три–п'ять років пройшла шлях приватизації, там деякі державні підприємства віддавали за 1 злотий, але лише при умові інвестицій в основні засоби.
У США – 40 державних підприємств, в Україні – 3445, близько 80% із них збиткові, сальдо дотаційними та прибутковими потоками становить близько +5 млрд грн надходжень щороку до бюджету.
Теоретично, якби вони були приватні, то надходження і використання в разів десять було б більшим.
Проте чи багато ми бачили надходжень у бюджет вiд пiдприємств, що належать олiгархам? Нi! Навпаки, вони вважаються збитковими й постiйно просять у держави преференцiй для свого бiзнесу.
Але питання власності на основні засоби виробництва повинно бути вирішено, а ми вже 25 років топчемося на місці, тому що, призначивши своїх директорів на державні підприємства, легше красти. Так колись так звані червоні директори висунули президентом Кучму, щоб красти із держпідприємств.
Моя думка – продавати треба українцям, громадянам України, тим людям, якi можуть надати чiтку програму розвитку нацiонального надбання, якi прагнуть зберегти те, що залишилося ще нерозкраденим в Україні, розвивати галузевi пiдприємства, надавати робочi мiсця, створювати якiсну українську продукцiю, а не знищувати все з метою власноï наживи!
Але, на жаль, з високою вірогідністю можу сказати, що аукціони будуть непрозорі і продадуть людям, які близькі до влади, які не будуть оновлювати основні фонди, тобто купувати обладнання, створювати нові робочі місця, виробляти конкурентну продукцію, яку б знали у всьому світі, а просто поріжуть на металобрухт устаткування, людей виженуть.
Зi списку державних пiдприємств, що виставленi для продажу на сайтi Фонду держмайна, залишиться працювати 10% пiдприємств. Решту задешево скуплять i знищать привладнi олiгархи.
Держава вкінці програє.
У державi повинна дiяти заборона на приватизацію стратегічних об'єктiв та пiдприємств, природних копалин та нацiональних ресурсiв: ГЕС, АЕС, портiв, залізницi, надр.
Джерело: Надія Савченко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
