+1 Київ
Ситуація на кордоні Польщі та Білорусі дедалі більше схожа на події на Донбасі 2014 року. Інші інструменти, інші цілі, інша ідеологічна база, але принцип той самий – гібридний конфлікт чужими руками й на чужій території. Думаю, поляки мають бути готовими до того, що проллється кров…
Звідки такі думки. Позавчорашній інцидент із порушенням білоруськими гелікоптерами польського повітряного простору 100% був не випадковістю, інакше вони не летіли б на низькій висоті, яка не дає можливості системам ППО їх виявити.
Навіщо це було зроблено? Польські чиновники, як і раніше, кажуть: "Гібридні дії Росії". Але антипольський виступ Путіна на останньому засіданні його Радбезу треба розглядати вже як оголошення системної гібридної війни РФ проти Польщі. Вона вже виявляється і в міграційній атаці з боку РБ, і в присутності в Білорусі вагнерівців, а також у провокаційних заявах Лукашенка про Сувальський коридор та "екскурсії" до Варшави й Жешува.
Інцидент із вертольотами є черговим, але етапним актом цієї війни. Оскільки НАТО знову відреагував лише язиком, Путін лише зміцниться на думці, що Захід боїться його, а почуття безкарності, відповідно, стимулює перехід до наступної стадії. А саме – за аналогією з Україною 2014 року він долучатиме до гібридної війни військовий компонент, але на території противника і під чужим прапором, у цьому разі – білоруським.
Тобто паскудити будуть білоруси й підлеглі вже Лукашенку вагнерівці, але спробуй набити їм обличчя – за рогом маячить усміхнена морда карного злочинця з ядерною палицею. Ми в Україні вже це проходили. "Союзна" Білорусь у цьому разі відіграватиме роль "ЛДНР".
Путін точно не прагне прямого воєнного конфлікту, але використовувати його загрозу як інструмент тиску на поляків і НАТО – буде 100%.
Не хочу накрякати, але, з огляду на наш досвід 2014–2022 років, можу з упевненістю сказати, що для повноти ефекту проллється кров. Найімовірніше, восени, коли в Польщі заплановано парламентські вибори. Чудова нагода для Москви зіграти на путінофобії і НАТО, і поляків, щоб ослабити нинішню підтримку Варшавою України.
Найтривожнішим у цьому сценарії є те, що він може прогресувати. Адже на Донбасі Москва теж 2014-го не збиралася реально відривати від України східні території, хотіла лише використати їх для тиску на Київ. Але бачимо, до чого прийшло...
Джерело: Сергій Гармаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
