Ловлю себе на німоті. Заглядаю в новини і розумію, що немає сил і немає вже, здається, сенсу коментувати все це окремо.
Нічого нового в Росії, по суті, вже давно не відбувається; здалеку (а я зараз якраз дуже далеко) особливо ясно видно загальну картину розпаду. Похмурого й агресивного розпаду.
До мене сьогодні, після мого виступу в Лос-Анджелесі, підійшов молодий чоловік. Родом він із Казані, звідки його евакуювали дитиною на самому початку путінських часів. Живе тепер у Сіднеї, а тут, у Каліфорнії, у справах... Освічений, інтелігентний, внутрішньо вільний. Із гарною російською мовою, з енергією, з ясним відчуттям людської гідності...
І я подумав, що Росія, здається, робить усе для того, щоб він ніколи не повернувся додому.
Сєчин, Мутко та інша луб'янська срамота – її вибір на час його життя.
Кепські її справи.
Джерело: Віктор Шендерович / Facebook