-3 Київ
Українська політична еліта дуже любить говорити про швидке повернення Криму й окупованої частини Донбасу. Ось і президент України заявив минулого тижня під час свого виступу на форумі Yalta European Strategy, що наступного року учасники зберуться вже в Ялті. Як Україна це здійснить? У відповідь на це запитання Порошенко презентував план із двох пунктів: єдність і солідарність усього світу.
Звичайно, незалежно від того, є у Києва конкретний план чи ж Україна більше вірить у "єдність і солідарність", шанси на проведення YES-2018 у Ялті мінімальні. Ні, щось виключати зі стовідсотковою гарантією – річ невдячна; російську анексію Криму теж навряд чи хтось міг передбачити. Але наразі Україна може повернути Крим тільки в тому випадку, якщо Росія буде сама готова віддати, бо військовий потенціал Києва і Москви все ще непорівнянний.
Однак перспектив добровільної відмови Росії від півострова як мінімум у 2018 році на горизонті не видно, особливо з урахуванням очікуваного в березні переобрання Володимира Путіна на четвертий президентський термін.
Безумовно, ситуація навколо Донбасу значно менше "мертва", ніж історія з Кримом, але і в цьому разі стратегія офіційного Києва плюс-мінус закінчується словами про те, що Україна в найближчому майбутньому поверне непідконтрольні території. Однак саме відсутність стратегії була б куди більш нешкідливою, якби насправді Україна не робила кроків у зворотному напрямку.
Ідея зробити українську мову практично безальтернативною мовою освіти, прописана в освітній реформі, по своїй суті мені добре зрозуміла, – і я не хотів би оцінювати її ні в позитивному, ні в негативному ключі. Безперечно, зразково-демократичною цю норму не назвеш, але глибинне питання тут в іншому.
Чи можна назвати новий закон "Про освіту" частиною стратегії з повернення Криму та Донбасу? Чи є поступове переведення шкільної освіти на українську мову тим сигналом, який спонукає жителів цих регіонів повернутися в Україну? Боюся, що успішна стратегія з реінтеграції повинна мати інший вигляд, особливо у випадку з Кримом, де навіть для багатьох людей, які скептично ставляться до Кремля і російської анексії, Україна виявилася перегорнутою сторінкою.
Що більше ухвалюють таких рішень, то сильніші сумніви в тому, що політична еліта Києва дійсно хоче повертати окуповані території. Цілком можливо, що головна відповідь на всі запитання і сумніви дуже проста: якщо взяти той же Крим, то на півострові живе трохи більше ніж два мільйони осіб, яких явно не можна назвати потенційними виборцями політичних сил, що роблять зараз погоду в Україні.
Тому далеко не факт, що вони взагалі зацікавлені в поверненні Криму і непідконтрольної частини Донбасу, бо йдеться про людей, які, найімовірніше, проголосують не за них. Зараз вони у вкрай зручній позиції, тому що є можливість з усіх трибун говорити про повернення Криму і Донбасу, не несучи за це ніякої політичної відповідальності і пояснюючи всі невдачі діями Росії. Адже відсутність стратегії – це, як відомо, теж стратегія.
Джерело: "ГОРДОН"
