$41.01 €44.72
menu closed
menu open
weather +36 Київ
languages
Олег Устенко
ОЛЕГ УСТЕНКО

Економіст, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера. Позаштатний радник президента України з макроекономічної політики

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Завдання указу Путіна про санкції проти України – не реальні дії, а загроза їх застосування за "неправильні" дії

Уведені обмежувальні заходи Росії проти українських експортерів будуть усе ще болючими, але вже не такими, як раніше, уважає економіст, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

Указ Путіна про введення санкцій проти українських юридичних і фізичних осіб: класичний приклад із теорії ігор.

Основне тут – фізичні особи, а не юридичні (як може здатися на перший погляд).

Якби Росія хотіла ввести санкції проти юридичних осіб, вона могла б зробити це раніше. Тоді, коли різко обмежувала український експорт. Тоді, коли практично повністю припинила продажі української машинобудівної продукції на своїй території.

Зараз обмежувальні заходи проти українських експортерів будуть усе ще болючими, але вже не такими, як раніше. Сила удару буде набагато меншою. Сировинні ринки – глобальні. Українські компанії (як і будь-які інші) можуть переорієнтуватися на нові напрямки. Але від цього не виграють ні вони, ні РФ.

У цьому разі ми маємо ситуацію із прихованими сенсами з теорії ігор.

Логіку цього указу можна подати у такий спосіб. Уявіть, що на сцені є дві групи акторів. Перша група, яка не має жодного стосунку до цього указу і тому абсолютно індиферентна. Вона продовжуватиме обурюватися, гніватися, співчувати, радіти, сумувати. Це своєрідна численна масовка. Друга група акторів – це ті, хто має стосунок до цього указу. Ось ця група складається із тих, хто відносно відкрито робить бізнес у РФ або із РФ, і тих, хто приховує свої стосунки із РФ.

Основну інтригу зосереджено саме на останній "таємній групі". Вона неоднорідна у своєму складі. Тут є і топові актори, й актори другого плану. Саме сюди спрямована увага автора п'єси. Саме вони перебувають у складній ситуації. Глядач нічого не знає саме про них. Під час п'єси саме їхні репліки можуть виявитися цілком несподіваними. А їхні дії – непередбачуваними. Це і є інтрига. Але і автор, і вони самі обізнані про свою причетність. Водночас кожен із цих акторів не знає, чи точно про всі його "грішки" знає автор. Він сподівається, що ні. Але і гарантій у нього немає. У будь-який момент автор може вказати на нього і подати докази. Усе це зроблено для того, щоб у такий спосіб змусити актора поводитися "правильно".

Завдання цього указу – не реальні дії, а загроза їх застосування за "неправильні" дії.

Джерело: Oleg Ustenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.