+1 Київ
Знаю, що знову наїмся критики від політичних опонентів і лайна від тролів по самі вуха. Знаю, що краще промовчати, зробити вигляд, що не помітив і пройти повз. Але одна з функцій нормальної людини – просвітницька. Треба роз'яснювати природу речей.
Цей допис – із приводу поста у Facebook шанованої мною депутатки від СН [Єлізавети Богуцької] з питанням до генерального прокурора: "Доколє? Скоро друга весна піде!"
Спочатку трохи теорії. Прокуратура не є органом, який здійснює "посадки". Таким органом є суди. Прокуратура не є органом, який проводить досудове розслідування. Такими органами є:
- НАБУ – у частині корупційних злочинів високопосадовців;
- ДБР – у частині загальнокримінальних злочинів високопосадовців та деяких інших категорій осіб;
- СБУ – у частині злочинів проти держави, безпеки та ін.;
- ДФС – у частині злочинів проти порядку оподаткування;
- Національна поліція – усе-усе інше.
Прокуратура в цій системі займає центральне місце як орган, який забезпечує законність під час організації процесуального керівництва над проведенням досудового розслідування, здійснення негласних слідчих та оперативно-розшукових дій і підтримання публічного обвинувачення в суді. Направлення обвинувачення в суд – це результат спільних злагоджених дій прокуратури, слідчих та оперативних органів.
Це в теорії.
На практиці ми маємо трохи інший перформанс. За чотири останні місяці частково реформовану прокуратуру у вигляді Офісу генерального прокурора. І нереформовані обласні та місцеві прокуратури з вадами, які в них накопичувались 28 років.
Абсолютно не реформований слідчий та оперативний апарат Національної поліції з навантаженням на одного слідчого більше ніж 100 кримінальних проваджень.
Нове, але неадекватно створене ДБР, яке, дякуючи депутатам, довелося терміново перезапускати.
Професійні, але обмежені за своєю підслідністю слідчі апарати СБУ.
Професійне, молоде НАБУ, яке разом із САП тільки одне, в принципі, і може дати ті результати, яких так чекає пані депутатка. Адже суспільству не цікаві результати затримання дрібних чиновників чи сільських голів. Йому потрібні затримані міністри та депутати. Не менше. І всі – за корупційними злочинами.
Бо всі знають, що вони бариги та злодії. От тільки, на жаль, суд аргумент "усі ж знають" не приймає у вигляді доказу, отриманого процесуальним шляхом. Йому потрібні доведені факти, експертизи, матеріали НСРД, усе законно отримане належним органом з описом дій, що чітко підпадають під диспозицію конкретної статті ККУ.
Це може бути тільки результатом спільної величезної роботи слідчих, оперативників та прокурорів, для якої у КПК встановлені чіткі терміни: розслідування від двох місяців для нескладних злочинів і до півтора року – для злочинів латентних, пов’язаних з економічними відносинами, розслідування яких потребує багатопрофільних знань.
Можна, без сумніву, і такі справи штампувати, "шити білими нитками" і відправляти в суд. Але, боюся, від цього для всіх нас буде набагато більше негативного ефекту, ніж від риторичного питання: "Доколє?".
Що би я порадив своїм колегам народним депутатам, тим більше тим, хто входить до провладної більшості?
По-перше, пишатися тим, що відбувається сьогодні в прокуратурі, і розказувати про цей процес на всіх ефірах. Тому що це безпрецедентні і за масштабом, і за метою події, від результату яких залежить майбутнє країни. Ні більше ні менше. Я старий – я знаю. Тому що їх здійснює генпрокурор, якого запропонував президент і якого ви підтримали. Тому що це поки єдине місце в країні, де є реальна точка росту.
Уважно вивчати статистику, перед тим як писати такі тексти. Тому що вручених підозр і скерованих за чотири останні місяці до суду матеріалів стосовно високопосадовців було більше, ніж за останні п'ять років.
Сконцентрувати свою законодавчу потугу на усуненні вад попередньої судової реформи, заочного судочинства, побудові ефективного органу досудового розслідування фінансових злочинів та реформуванні СБУ. Це надважливо!
Ми не ідеальні. Ми помиляємося теж. Але ми робимо.
І тоді я впевнений – у нас усіх усе вийде. Нам же не однаково, у якій країні жити. Правда?
Джерело: Віктор Чумак / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
