Дуже багато чую, що мобілізація потребує посилення мотивації, а не примусу. Не розумію, правда, якої.
Мобілізація під час війни – то обов'язок, зворотна сторона і платня за конституційні права, якими всі успішно користуються під час миру. Мотивація в екзистенційній війні теж зрозуміла: захистити родину, країну, державу від повного знищення агресором. Це боротьба за право жити.
Посилення соціального захисту й гарантії майбутнього для військовослужбовців обов'язково повинні бути в мотиваційному пакеті.
Цей допис про демотивацію.
Якщо питання з родиною та країною зрозуміле, то з державою трохи складніше. Українці пережили три революції й 10 років страждають від війни саме за те, щоб власна держава не була схожа на державу агресора. І саме це є однією із причин війни.
Але… Нехтування інтересами політичної опозиції – це російські практики. Переслідування та цькування журналістів – це російські практики. Переслідування й тиск на неугодний або конкурентний бізнес – це теж російські практики.
Більшість українців розуміє, що державу в будь-якому разі треба зберегти, щоб було що виправляти, але вся ця фігня для багатьох – демотивуюча.
Тому, якщо президент буде шукати того, хто зриває мобілізацію, підкажіть йому, що це той, хто всю цю фігню вигадує. Він зрозуміє…
Джерело: Віктор Чумак / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора