+19 Київ
Перемовний процес щодо Донбасу збагатився новим жанром – епістолярним. Ініціатором його став минулого року Дмитро Козак (заступник глави Адміністрації президента РФ). Йому, мабуть, сподобалося писати листи колегам по перемовинах радників лідерів країн нормандського формату. Нещодавно він вирішив написати ще один такий лист, у якому у притаманному російським учасникам перемовин ультимативному стилі висунув українській стороні цілу низку вимог.
За законами жанру у відповідь на лист Козака з'явився лист Андрія Єрмака (глави Офісу президента України). Обидва листи, до речі, адресовані не один до одного (тобто це не листи Козака і Єрмака один одному), а всім учасникам перемовин радників лідерів країн нормандського формату. Якщо відкинути дипломатичні натяки в листі Єрмака і перекласти його простою людською мовою, то Козака послали туди, куди росіяни самі люблять посилати всіх інших.
Ну, а тепер по суті пропозицій Козака, і чому вони їх відкинули. Головна пропозиція росіян – відкривати вогонь у відповідь можна лише за наказом керівництва Збройних сил України або керівництва військових формувань сепаратистів після безуспішної спроби використовувати наявні механізми реагування на порушення режиму припинення вогню.
Чому це категорично неприйнятно? А тому, що це фактично вимога одностороннього припинення вогню тільки українською стороною. Річ у тім, що проросійські бойовики і російські снайпери в зоні конфлікту використовують украй підлу тактику – вони відкривають снайперський вогонь, убивають когось із наших бійців і одразу ж після цього роблять запит на режим припинення вогню (щоб не було удару по снайперах).
І якщо ввести правило, яке пропонує Козак, то, щоб відповісти на снайперський вогонь бойовиків, треба щоразу питати дозволу в Києві (у керівництва Збройних сил України). А це час на погодження. За цей час російські снайпери можуть безкарно змінити свою позицію. А потім можуть знову безкарно завдати удару по українських позиціях. Ось у чому цинізм і підлість пропозицій Козака. Цілком закономірно, що Андрій Єрмак категорично відкинув ці знущальні ініціативи.
Інший показовий момент у цій переписці. Козак звинуватив українську сторону в тому, що вона не надала обіцяні пропозиції до франко-німецького проєкту "Головні кластери щодо реалізації Мінських угод". Але саме в цьому українська сторона раніше звинувачувала росіян. У політтехнологів таку тактику називають "віддзеркалюванням". У зв'язку із цим зауважу, що ще нещодавно Козак узагалі заперечував, що російській стороні надано цей документ. Як то кажуть, бреше і не червоніє.
І остання ремарка щодо цієї переписки. Тепер уже на адресу Німеччини та Франції. Мені здається, що вже назріла потреба опублікувати цей документ – "Головні кластери щодо реалізації Мінських угод". З одного боку, це дасть змогу припинити епістолярний пінг-понг щодо цього. З іншого боку, що найважливіше, – це дасть змогу висловити свою думку щодо цього документа представникам української громадськості. Як свідчить практика, українська громадськість може дуже істотно впливати на оцінку й перемовну долю таких документів. Ми в цьому наочно переконалися рівно рік тому. Тому не варто наступати на ті самі граблі.
Джерело: Владимир Фесенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
