+1 Київ
Американські гірки для України.
"Пенсильванський інцидент" (точніше, реакція Трампа й республіканців на відвідування президентом Зеленським заводу з виробництва артилерійських снарядів у Пенсильванії) під час візиту президента України у США став драматичним випробуванням і для самого Володимира Зеленського, і для всієї нашої делегації, яка перебувала у США, для наших друзів у Сполучених Штатах. Проблему вдалося достатньо швидко подолати. Зустріч Зеленського з Трампом усе ж таки відбулася. Діалог і співпрацю з республіканцями відновлено. Однак залишився не тільки гіркий осад від цього "інциденту". Насправді вся ця ситуація стала проявом більш складних і системних проблем, які залишаються для нас викликом і надалі.
Що також важливо розуміти, ці "американські гірки" й емоційно-політичні гойдалки Трампа є викликом не тільки для президента Зеленського та його офісу, це є викликом для України, яка критично залежить від військової й економічної допомоги США. І для нас украй важливо зберігати двопартійну підтримку України у США.
Головне зараз – винести належні уроки з того, що сталося.
Перше, що треба зробити, – ретельно проаналізувати причини ситуації, яка сталася у США.
Нинішня виборча кампанія у США розвивається нервово й конфліктно, це як суцільне мінне поле в інформаційно-політичному сенсі. Особливо це стосується Трампа та його команди, де час від часу може проявлятися і політична істерика, і майже параноя (як у реагуванні на відвідування президентом Зеленським заводу в Пенсильванії). Учора вибухнуло по українській темі, завтра може вибухнути по іншій. Дуже побоююся, що найбільші вибухи нас чекають після 5 листопада, коли відбудеться голосування й почнуть підбивати підсумки. Вибухнути може під політичною системою США, що може стати величезною загрозою і для нас, і для міжнародної безпеки в цілому.
На жаль, уже не вперше нас намагаються втягнути в передвиборчу боротьбу у США. Так було у 2019–2020 роках, коли це робили і демократи, і республіканці. Але тоді це були квіточки. І проблеми вдалося оминути. А зараз тема війни між Україною й Росією стала однією з головних (хоча і не вирішальних) тем на президентських виборах у США. І ми стихійно опинилися в лещатах цього протистояння. Нам далеко не все подобається в позиції Трампа по завершенню війни між Росією й Україною, а тим більше не подобається позиція Джей Ді Венса. Але якщо критикувати, то це можуть розцінити як втручання у виборчу кампанію у США. І зовсім не реагувати ми теж не можемо, тому що це стосується наших безпекових інтересів.
Ще одна і, можливо, найбільш небезпечна проблема, яка проявилася під час тієї конфліктної ситуації, – наявність людей з антиукраїнськими й проросійськими поглядами в найближчому оточенні Трампа, які можуть здійснювати сильний ситуативний вплив на 45-го президента США. Свідченням цього стала славнозвісна промова Трампа в ці дні, у якій він згадав про те, що України вже немає, про мільйони загиблих, про зруйновані тисячолітні міста із золотими куполами (ось ця фраза особливо показова), про армію, у якій залишилися лише діти й старі люди. Хтось же всю цю маячню влив у вуха Трампу. Навряд він сам усе це вигадав. І ми можемо здогадуватися, хто це. Зокрема, у цій ролі може виступати Дональд Трамп – молодший (син 45-го президента США від першого шлюбу), який свого часу був помічений у зв'язках із росіянами. Саме Трамп-джуніор, до речі, рекомендував батьку Джей Ді Венса в ролі кандидата на посаду віцепрезидента США від Республіканської партії. Негативний вплив Джей Ді Венса по українській проблематиці ми, на жаль, уже неодноразово спостерігали. Прояви такої позиції можуть бути й надалі.
Ще одна обставина, яку ми маємо брати до уваги, – це те, що Трамп, попри критичні заяви на адресу президента Зеленського, достатньо швидко змінив свою позицію й пішов на переговори з президентом України. Звичайно, можна й треба робити поправку на емоційні гойдалки Трампа, але в даному випадку треба враховувати й раціональні чинники. На мій погляд, реакція республіканців на "пенсильванський інцидент" була нервово-емоційною і явно неадекватною. Але коли Трампа трохи попустило, то і навколо нього, і в штабі республіканців знайшлися люди, які мислять раціонально і змогли пояснити своєму кандидату, що конфліктний розрив із президентом Зеленським і різка антиукраїнська позиція принесуть Трампу і республіканцям набагато більше негативу, ніж якихось зисків. Зокрема, ідеться про голоси виборців у тому самому штаті Пенсильванія, і не тільки тих, які є вихідцями з України, а також із Польщі. Трампа також могли звинувачувати в проросійській позиції, що він знов підіграє одному з ворогів Америки. Нарешті, Трампу могли нагадати, що якщо він хоче домовлятися про завершення війни в Україні, то це доведеться робити не лише з Путіним, а й із Зеленським також. Мені здається, що те саме в деталях пояснили й Джей Ді Венсу, тому на дебатах зі своїм візаві з Демократичної партії він узагалі не чіпав українського питання.
Звичайно, що українська делегація теж багато зробила, щоб переговори між Трампом і Зеленським усе ж таки відбулися. Але важливо зафіксувати, що, попри складні й навіть критичні обставини, з Трампом можна домовлятися і він може різко змінювати свою позицію. Інша річ, через кого і як впливати на Трампа.
Які висновки можна зробити з тієї карколомної й майже критичної ситуації, яка склалася під час візиту президента Зеленського у США?
По-перше, є ризик повторення американських гірок із боку Трампа й республіканців, можливо, в інших формах і не з такою різкою амплітудою. Така вже психологічна специфіка Трампа. Але це також обумовлено й ситуацією в Республіканській партії, частина істеблішменту й виборців якої активно підтримує Україну, а частина (ізоляціоністське крило цієї партії) виступає взагалі проти будь-якої підтримки України. Саме ці контрасти у ставленні республіканців до України потенційно створюють потенційні ризики нових американських гірок для України і під час нинішніх виборів, і після їх завершення, особливо у випадку перемоги Трампа на президентських виборах у США.
По-друге, під Трампа треба готувати й застосовувати особливу й дуже гнучку стратегію з набором різноманітних тактичних варіантів на різні ситуації (перемога й поразка Трампа на президентських виборах; різні психологічні стани Трампа; конкретні політичні теми, які будуть актуальні для нас, зокрема проблема мирних переговорів із Росією, а також формату військової й економічної допомоги Україні з боку США). У будь-якому випадку нам треба діяти на американському напрямі максимально обережно, гнучко і збалансовано, щоб уникати втягування в передвиборчу боротьбу у США й одночасно забезпечувати свої інтереси у США.
По-третє, нам треба налагодити більш-менш регулярний і дієвий канал комунікації з Трампом та його найближчим оточенням, щоб доносити до нього нашу позицію й надавати правдиву інформацію про Україну з питань, які піднімаються в ході виборчої кампанії у США, і впливати як на його ставлення до України, так і на його погляди щодо умов завершення війни між Росією й Україною.
Безумовно, ми маємо й надалі зберігати, попри високий градус передвиборчої боротьби у США, двопартійну підтримку України у США. І це визначальний імператив нашої політики на американському напрямі.
Джерело: Владимир Фесенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
