0 Київ
Ми бачимо, як підприємці конкурують між собою за клієнтів та їхні гаманці. Ми інколи навіть помічаємо, як вони конкурують між собою за найманих працівників. Але геть непомітне "поле бою", на якому точиться конкуренція, – за капітал, тобто засоби виробництва. Адже "ресурси обмежені" – це базовий закон економіки. Тож підприємцю доводиться боротися не тільки за увагу клієнта й лояльність працівників, а й за приміщення, землю, обладнання, матеріали тощо. І хоча об'єм капітальних ресурсів постійно зростає разом з економікою, їхня кількість завжди обмежена в певний період часу.
Тут виникає запитання: хто і як може допомогти підприємцям у цій ситуації? Та й узагалі, чи це можливо й чи потрібно? Можливо, держпідтримка? Якщо говорити про кількість клієнтів чи працівників в економіці, то тут, зрозуміло, держава не може допомогти. Але чи може вона збільшити кількість засобів виробництва? Теж навряд.
А державні гранти, пільгові кредити? Насправді вони здатні лише перерозподілити дефіцитні засоби виробництва між наявними на ринку підприємцями. Отже, державна фінансова підтримка бізнесу ніяк не допомагає зростанню економіки!
Звучить парадоксально, але так воно і є насправді. Цей феномен уже детально прописаний у книжці Фредеріка Бастіа "Що ми бачимо й чого не бачимо". Обговорюваній темі, а саме "Кредит", тут присвячений цілий розділ.
Тож, якщо підприємці потребують допомоги й підтримки, а держава щиро прагне допомогти економіці, існує лише одна можливість – не заважати підприємцям самим розвивати економіку.
Джерело: Володимир Поперешнюк / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
