Жодної залаштункової інтриги від Саудівської Аравії немає – є чесне оголошення війни на найчутливішому для Кремля фронті

Ранок 22 черв... 9 березня 2020 року.

Останні події на ринку нафти свідчать про те, що "довгі свята" для росіян закінчилися достроково. Після кількох років стабільності ми знову побачимо долар по 80 рублів, двозначні цифри головної ставки ЦБ, панічну витрату резервів, розповіді Путіна про те, як добре за один долар отримувати більше рублів, а Сілуанова – що і з нафтою по $20/барель країна протримається ще стільки-то років. Буде весело й цікаво, але я хотів би звернути увагу на дещо інший аспект того, що сталося у вихідні.

У п'ятницю стало зрозуміло, що Росія виходить з угоди ОПЕК+, укладеної ще наприкінці 2016 року. Ринки не цілком вірили в таке рішення – хоча воно й мало певні підстави, але було досить ризикованим, особливо на падінні тренда. Проте у Кремлі сидять рішучі люди, і вони пішли ва-банк. Ринки відреагували падінням – але, зауважу, не надто суттєвим. Увечері 6 березня за три години після оголошення про припинення угоди, ціни на Brent знизилися на $2,1/барель, або на 4,5%. Катастрофа сталася пізніше, коли в неділю Саудівська Аравія повідомила, що у відповідь знижує ціни на $6–8/барель із постачанням своєї нафти на різні ринки Європи та Азії. На торгах у Японії в понеділок вартість марок, які найбільше торгують, знизилася більш ніж на чверть.

Інакше кажучи, те, що трапилося, стало явищем унікальним для путінської Росії. Уперше у світі знайшлася країна, яка жорстко й відверто відповіла на дії Москви. Саудівська Аравія – не Європа, яка намагалася по-доброму переконати Кремль, що не потрібно воювати у Грузії та в Україні. І навіть не Туреччина, яка готова постріляти по російських маріонетках, щоб потім її президент поїхав до Москви і привіз звідти "мир для нашого покоління". У цьому випадку ми маємо справу із країною, яка розуміє, якою силою володіє, і яка готова її використовувати. Сила ця не в дивізіях і боєголовках – але здатна завдати Росії більших збитків, ніж будь-який її військовий противник.

Протягом багатьох років ми чули, що "саудівська змова" мало не зруйнувала радянську економіку. Зараз жодної залаштункової інтриги немає – є чесне оголошення війни на найчутливішому для Кремля фронті. Це навіть не газовий ринок, де є довгострокові контракти. Це удар у найслабше місце й у найбільш невідповідний момент.

Залишаться ціни на рівні $35/барель чи можна сподіватися на вирівнювання ситуації? На мою думку, сьогодні Ер-Ріяд почав масштабну операцію "із примусу Москви до миру" на фронтах нафтового протистояння. У Кремля є вибір: або продовжувати стверджувати, що йому все байдуже, російську стабільність не можуть порушити жодні шейхи, а суверенітет важливіший за пенсії; або у відносно короткій перспективі повернутися за стіл переговорів і підписати нову угоду, "самообмежившись" у видобутку не те що на 500 тис., а на 1–1,5 млн барелів на день. Зауважу, Росія майже відкрито порушувала умови попередньої угоди протягом останніх півтора року, а посадовці та експерти говорили, що сама собою ця угода вигідна, оскільки обсяги видобутку у 2020-ті роки у країні будуть самі собою скорочуватися із цілком об'єктивних причин. Тож передомовитися варто було б, нехай навіть на менш вигідних умовах.

Проте я б не переоцінював такого варіанта розвитку подій. Російське керівництво не визнає помилок і не кається у скоєному. Воно спочатку вплутується в сумнівні авантюри, а потім поступово перетворює відхилення від нормального стану речей на "нову нормальність". Я буду радий помилитися, але мені здається, що зараз Кремль стикається з дещо іншою ситуацією. "Нова нормальність" із цінами на нафту $30/барель і послідовною політикою Саудівської Аравії щодо цілеспрямованого витіснення Росії з її експортних ринків – це висока інфляція, крах споживчого кредитування та зав'язаних на нього секторів економіки, знецінення пенсій і допомог, бюджетний дефіцит і емісія. Це економічна війна, яку Кремль вважав "легкою прогулянкою", але яка може обернутися катастрофічною поразкою.

Загалом, думаю, час згортати обговорення того, що відбувалося незадовго до і незабаром після 22 червня 1941 року. Те, що сталося 9 березня 2020-го, ближче, цікавіше й не менш драматичне...

Джерело: "Эхо Москвы"

Опубліковано з особистого дозволу автора