Згідно з переказами, католицький священик Валентин не побоявся піти наперекір римському імператору, вінчаючи пари під час військової служби. У 269 році н.е. римський імператор Клавдій II заборонив одружуватися військовослужбовцям, щоб посилити позиції армії.
Священик Валентин не дотримувався цього розпорядження і вінчав закоханих усупереч закону.
Дізнавшись про таку зухвалість, Клавдій II наказав стратити священика. В очікуванні смерті Валентин проводив останні дні у в'язниці. Їжу йому приносила сліпа дівчина, дочка тюремника. Священик закохався в неї з першого погляду.
Дівчину зачарували доброта й галантність ув'язненого. Попри усвідомлення, що ці стосунки приречені, пара дала одне одному клятви любові.
У день страти Валентина дочка тюремника прокинулася й зрозуміла, що бачить! Вона побігла до коханого, але камера була порожньою. Виявилося, що його вже стратили.
У заслінці дверей камери дівчина помітила записку. Це був прощальний лист зі словами любові і з підписом "Твій Валентин".
Ця історія лягла в основу звичаю дарувати "валентинки" – листівки з освідченням у коханні.
Священика Валентина католицька церква канонізувала в 496 році, а 14 лютого – день його страти – оголосили Днем святого Валентина.
У католицизмі святий Валентин також є покровителем людей із нервовими захворюваннями і душевнохворих.
Згідно з переказами, священик за життя рятував людей від епілепсії й повертав розум безумцям.
У 1969 році святого Валентина виключили із календаря святих, посилаючись на сумнівне історичне обґрунтування, але люди не відмовилися від свята.
Цього дня зазвичай проводять час із коханою людиною і дарують одне одному подарунки у формі і з символікою сердець.