За п'ять років українські виробники сталі заплатили в бюджети 190 млрд грн податків – дослідження 

За підсумками 2024 року, сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Водночас 61% від усієї суми податків, сплачених металургами 2024 року, – це частка компанії "Метінвест", зазначили автори матеріалу.

"За підсумками минулого року, відрахування до бюджетів усіх рівнів від компаній сталевої галузі зросли на 36% – до 32,4 млрд грн. Але внаслідок повномасштабної війни ця галузь постраждала найбільше від усіх інших галузей української економіки й уже третій рік поспіль працює в умовах виживання", – ідеться в дослідженні.

Металурги втратили два найбільші комбінати й понад 40% виробництва сталі через окупацію Маріуполя, а вартість логістики на початку війни зросла в чотири-п'ять разів. Наприкінці 2024 року припинили видобування високоякісного коксівного вугілля на шахтоуправлінні "Покровське", на частку якого припадало 66% внутрішнього ринку 2024 року. Крім того, підприємства галузі практично не мають можливості залучити зовнішнє фінансування, з огляду на воєнні ризики, зазначають аналітики.

"Металурги вже три роки працюють у збиток і закладають у нинішньому році плани на незначне зростання. Але ці наміри можуть бути нівельовані збільшенням тарифів на передачу електроенергії на 30% із початку поточного року та ймовірною індексацією тарифів на залізничні вантажоперевезення на 37%. Підвищення тарифів збільшує витрати метпідприємств, але вони самі не можуть автоматично їх закласти в ціну, оскільки продукція продається на експортних ринках за міжнародними цінами. Тому вони можуть скоротити виробництво або зовсім зупинитися. Коли підприємство простоює, держбюджет не отримує податкові надходження, без доходу залишаться і природні монополії, які мріють підвищити тарифи", – підкреслили автори дослідження.

Зростання тарифів не може сприяти підвищенню економічної активності й поліпшенню конкурентних позицій на зовнішніх ринках, де сталева продукція українських компаній конкурує з такою самою продукцією, виробленою іншими компаніями, яким не доводиться долати негативні наслідки війни, наголосили у GMK Center.

"У разі зупинки металургійних підприємств країна ризикує втратити не тільки джерело сировини для промисловості та оборонного сектору, а й надходження до державного та місцевих бюджетів, а також джерело власних ресурсів для відновлення країни після війни й подальшого розвитку економіки", – резюмували аналітики.