За даними Trademap, 2025 року експорт російської металургійної продукції до Туреччини зріс на 42% р./р., до $3,3 млрд. Зокрема, постачання слябів сягнули 2,1 млн тонн (+22%), квадратної заготовки – 1 млн тонн (+50%), а чавуну – 1,8 млн тонн (+83%).
Частка російської сировини в імпорті Туреччини також суттєво зросла: чавун – до 78%, сляби – до 52%, заготовка – до 44%. Це формує цінову перевагу турецьких виробників завдяки демпінгу.
У підсумку дешева турецька сталь без значних бар'єрів заходить на український ринок, створюючи тиск на національних виробників, зазначає автор статті. Лише 2026 року українські компанії почали ініціювати антидемпінгові розслідування щодо імпорту металопрокату з Туреччини.
Водночас ситуація може змінитися через посилення захисних заходів ЄС. Прогнозують, що експорт турецької сталі до Євросоюзу, куди спрямовують до 40% постачань, може скоротитися на 50–60%. Це потенційно ще більше переорієнтує потоки на інші ринки, зокрема український, ідеться в матеріалі.