"Згідно з результатами дослідження GMK Center, вартість доставки української металургійної продукції до порту призначення збільшилася в середньому у три-чотири рази, а середня відстань до порту відправки для українських експортерів збільшилася у п'ять разів. Водночас українська метпродукція доставляється європейським покупцям залізницею в середньому за 18 днів", – указують автори матеріалу.
За даними видання, навіть під час війни 60% металургійної продукції з України доправляє кінцевим споживачам морський транспорт. Водночас в Україні й далі працюють лише дунайські порти, які мають відносно невеликі потужності й не можуть вирішити наявні логістичні проблеми. Залізниця проблему металургів також вирішити не у змозі, оскільки ні українська, ні європейська залізнична інфраструктура не були готові до прийняття й оброблення нового обсягу вантажів з України.
"До основних інфраструктурних проблем для українського експорту у 2022 році можна віднести обмежену пропускну спроможність прикордонних переходів і окремих ділянок залізниць Європи. Основна проблема полягає в різній ширині залізничної колії в Україні та Європі та, відповідно, у необхідності переставляти візки вагонів. За даними "Укрзалізниці", номінальна пропускна спроможність усіх прикордонних переходів становить понад 3400 вагонів на добу, тоді як за оцінками GMK Center – 1800", – указує GMK Center.
Свою роль також відіграли дефіцит вагонів у європейських залізничних перевізників, відсутність достатнього обсягу перевантажувальних потужностей на кордоні та дублювання процедур контролю в Україні та країнах Європи. Усе це призвело до того, що вагони із продукцією стояли в чергах на кордоні України з ЄС (пікова черга в червні – до 40 тис. вагонів). Тоді затримки в черзі становили до 60 днів, наголошують аналітики.
"За оцінками GMK Center, певні надії компанії українського ГМК пов’язували з поставками через порти Литви, зокрема Клайпеду. Однак вони поки що не реалізувалися: щоб доставити вагони до Литви через Польщу, доведеться двічі міняти візки", – резюмує видання.