-2 Київ
Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив в інтерв'ю "Цензор.НЕТ", опублікованому 11 вересня, що в інтересах слідства має право порушувати зону приватності журналістів.
"Я намагаюся поставити себе на місце обивателя і почасти наших західних партнерів. Вони знають, що [журналістка Наталія] Седлецька робить гострі розслідування про корупцію у вищих ешелонах влади... І тепер вони дізнаються, що суд дозволив Генпрокуратурі отримати інформацію про переговори цієї журналістки за період 17 місяців. Про що вони подумають насамперед? Думаю, ви і самі прекрасно знаєте. Про те, що за неугодною журналісткою ведуть спостереження", – сказав журналіст Євген Кузьменко.
Луценко відповів, що "є спроби саме так сформулювати проблему".
"Але я відповідаю зі 100-відсотковою впевненістю: це маніпуляції. Ні про перебування в приміщенні, де сталося розголошення [негласних слідчих розшукових дій] НСРД, ні про жодне зняття контенту розмов за 17 місяців не йдеться. Ідеться про встановлення істини в момент, коли проходила розмова off the record, під час якої, найімовірніше, було порушено закон", – продовжив глава ГПУ.
За його словами, у нього є зустрічне запитання обивателю. "Чи погодиться він, що якщо журналіст перебуває на місці будь-якого злочину, з тим, що ми не маємо права розглядати його як повноцінного свідка? Наприклад, якщо в присутності журналіста дві людини вбили одна одну – чи можемо ми цього журналіста так само допитувати? Якщо ні, то давайте так і запишемо в законі: журналісти належать у нас до касти недоторканних", – додав Луценко.
Він підкреслив, що поважає право журналістів не видавати своїх джерел.
"Я для того тут і працюю, щоб це право захищати. Доказом цьому – мій захист журналістських прав під час подій у Верховній Раді. Я дійсно вважаю, що журналісти, згідно з важливим рішенням Європейського суду, мають більше право порушувати зону приватності. Чи маю я як генпрокурор відповідне право порушувати в інтересах слідства зону журналістської та особистої приватності? У мінімально необхідній мірі – так. Але ось тут якраз і потрібно знайти цю мінімальну міру. З одного боку, у нас є навіть законне право взяти весь контент. Але це справді було б дуже підозріло і неправильно щодо будь-якого журналіста, а до провідного антикорупційного – тим паче. Тому я тут і зібрав нараду і хотів поділитися із самими журналістами – але тепер доведеться робити це через вас. Я вважаю, що ми знайшли мінімальний спосіб входу в журналістську та особисту зону приватності, витребувавши лише дані про те, у який день журналісти були на території НАБУ. Крапка", – заявив генпрокурор.
3 вересня агентство "Українські новини" повідомило, що Печерський райсуд Києва надав ГПУ доступ до телефонних контактів Седлецької за період із 19 липня 2016 року до 16 листопада 2017 року включно.
4 вересня "Радіо Свобода" назвало отримання доступу до телефонів журналістки грубим порушенням міжнародних стандартів. Організація "Transparency International Україна" заявила, що рішення суду є заангажованим і невмотивованим. Також занепокоєні ситуацією у Євросоюзі та США.
Седлецька заявляла, що розцінює рішення суду як втручання в її особисте життя і спробу чинити на неї тиск через професійну діяльність. Вона вважає, що ГПУ хоче отримати доступ до її джерел інформації, але, за її словами, вона спілкувалася з ними зашифрованими каналами, до яких прокуратура не зможе дістати доступ.
5 вересня генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що необхідність доступу до телефона Седлецької зумовлена її відмовою надавати інформацію щодо справи про ймовірне розголошення державної таємниці даних досудового слідства директором НАБУ Артемом Ситником.
У ГПУ заявили, що телефонні розмови Седлецької слухати не будуть, слідство цікавлять дата, час та геолокація контактів.
За даними слідства, розмова Артема Ситника з низкою українських журналістів не під запис відбулася в Києві у травні 2017 року. Директор НАБУ заявляв, що не розголошував ні державної таємниці, ні таємниці слідства.
