+4 Київ
"Досвідчені спостерігачі за Україною скептично підняли брову два роки тому, коли Володимир Зеленський здобув переконливу перемогу на президентських виборах у країні. Незважаючи на те, що він позиціонував себе як крайнього аутсайдера, який прагне зламати владу корумпованої олігархічною елітою країни, кампанія Зеленського багато в чому залежала від підтримки Ігоря Коломойського, можливо, найсуперечливішого олігарха України", – зазначає автор.
Кларк підкреслює, що Зеленський під час виборчої кампанії призначив особистого юриста Коломойського Андрія Богдана своїм головним радником, а також неодноразово виїжджав за кордон, щоб порадитися з Коломойським, який перебував у вигнанні, і мав підтримку його медіа.
"Не дивно, що багато хто розглядав Зеленського як кандидата Коломойського. За два роки, які відтоді минули, нічого не відбулося, щоб змінити цю оцінку, навіть попри те, що Зеленський відроджує прихильність до "деолігархізації", намагаючись підвищити свою слабку популярність. Коломойського занесли до санкційного списку США на початку цього року через обвинувачення в корупції, але, очевидно, вдома він залишається недоторканним. Він ще не відновив контролю над "ПриватБанком", націоналізованим 2016 року після того, як через імовірне шахрайство з його балансу зникло $5,5 млрд. Але Зеленському також не вдалося повернути ці активи, як того вимагає МВФ", – пише аналітик.
Державних чиновників, яких вважали загрозою інтересам Коломойського, зняли з їхніх посад, серед них і колишній генеральний прокурор Руслан Рябошапка, який вів розслідування щодо олігарха, а також колишній голова Національного банку України Яків Смолій і перший прем'єр-міністр Зеленського Олексій Гончарук, який спробував послабити контроль Коломойського над державною електроенергетичною компанією.
"Натяки на тривалі особисті зв'язки президента з олігархом знову проявилися в лютому 2021 року, коли Зеленський порушив обмеження, пов'язані з COVID-19, щоб відсвяткувати свій день народження на приватній вечірці, влаштованій у будинку соратника Коломойського Тимура Міндіча. Дії Зеленського на посаді президента передбачають, що його підхід до протидії впливу українських олігархів може бути у кращому разі вибірковим. Законопроєкт, який становить основу його нещодавно оприлюдненої політики деолігархізації, містить визначення "олігарха", що охоплює багатство, вплив і володіння активами, яке, як деякі підозрюють, було сформульовано спеціально для виключення Коломойського з його умов", – заявляє Кларк.
Водночас атаки на впливових політичних ворогів Зеленського – кума президента РФ Володимира Путіна і нардепа від ОПЗЖ Віктора Медведчука, а також п'ятого президента і нардепа від "Європейської солідарності" Петра Порошенка – тривають, підкреслює він.
"Отже, Коломойського обвинувачують у тому, що він допомагає Зеленському зводити рахунки і підриває вплив потенційних суперників. Один із них – Віталій Кличко, колишній чемпіон світу з боксу в суперважкій вазі і нинішній мер Києва, якого часто називають потенційним майбутнім кандидатом у президенти після успішного переобрання в українській столиці торік. Кличко став постійним більмом на оці Зеленського, часто критикуючи дії президента у зв'язку з кризою через COVID-19, зокрема його провальну програму вакцинації. Кличко навіть намагався організувати самостійну закупівлю вакцини з міського бюджету. ЗМІ Коломойського активізували нападки на Кличка, а друзі і союзники мера стали об'єктами поліцейських розслідувань. Сам Кличко поскаржився на переслідування після того, як у травні озброєні співробітники Служби безпеки України увірвалися в його багатоквартирний будинок", – нагадує автор.
Коломойський, можливо, також відіграв роль у тому, щоб допомогти Зеленському підірвати роль Кличка як голови Асоціації українських міст, зазначає він.
"Мер Дніпра Борис Філатов і його союзник Геннадій Корбан, обидва старі соратники Коломойського, які тепер примирилися з олігархом після сварки з ним, нещодавно відіграли важливу роль у допомозі Офісу президента щодо створення конкурентної організації місцевих муніципалітетів, з якої виключили Кличка. Коментатори розглядають цю ініціативу як спробу нейтралізувати вплив Кличка на національному рівні і, можливо, позиціонувати Філатова як майбутнього "технічного кандидата", щоб здобути підтримку від мера Києва напередодні наступних президентських виборів в Україні", – ідеться у статті.
Аналітик вважає, що вплив Коломойського не тільки загрожує демократії, а й ставить під сумнів надійність економічних реформ і боротьбу з корупцією.
"Бажання Коломойського повернути собі контроль над "ПриватБанком", який зараз готують до приватизації, не слабшає. Зміни, які здійснив Зеленський у керівництві НБУ торік, ризикують послабити його незалежність у питаннях банківського нагляду до такого ступеня, що амбіції Коломойського стануть досяжними. Якщо так станеться, то Україна зробить серйозний крок назад. Відносини Зеленського з Коломойським потрібно розглядати як найважливіше випробування його щирості в досягненні деолігархізації України. Тільки рішуче порвавши зі своїм покровителем, Зеленський зможе виконати свою обіцянку народу України "зруйнувати традиційний олігархічний порядок і замінити його справедливішою системою, яка дасть змогу Україні процвітати", – пише Кларк.
Інакше відбудеться просто "цинічна перебудова" олігархічної влади, внаслідок якої країна не зможе порвати зі своїм минулим, переконаний він. У зв'язку із цим, вважає експерт, західні лідери мають використовувати візит в Україну на 30-річчя незалежності, щоб дати чіткий орієнтир, за яким будуть оцінювати результати реформ Зеленського.
"Іншими словами, деолігархізація без урахування Коломойського – це зовсім не деолігархізація", – підсумував Девід Кларк.
