+1 Київ
Стаття з п'яти частин розповідає про роботу національного телемарафону "Єдині новини", описує появу і діяльність анонімних Telegram-каналів (зв'язок із частиною з них у матеріалі приписують Офісу президента України). Там згадують інцидент із приходом нібито військовослужбовців до журналіста – викривача корупційних схем, співзасновника проєкту "Наші гроші" Юрія Ніколова, скандали з темниками в агентстві "Укрінформ", прослуховуванням журналістів Bihus.іnfo й історію про те, як журналісту видання "Слідство.Інфо" намагалися вручити повістку.
Зокрема, російський ЗМІ заявляє, що "примусова мобілізація стала в Україні під час війни ще однією – зовсім новою формою тиску на журналістів". Анонімні співрозмовники "Медузы" стверджують, що через нібито такий тиск "незручні" теми почали доручати жінкам.
"Від колег у регіонах я часто чую, що хлопці в їхніх редакціях побоюються жорстко критикувати владу зі страху отримати повістку", "На незручні теми – наприклад, про ті самі проблеми мобілізації – намагаються писати дівчата, оскільки ми розуміємо, що можуть бути нюанси", – такі заяви зробили співрозмовники ЗМІ на українському медіаринку.
Ще одне анонімне джерело – "Медуза" пише, що це незалежна українська журналістка – зазначає, що "не хоче, щоб російська аудиторія думала, що в Україні повна цензура, а в Росії, мовляв, її немає". "Очевидно, що в Росії із цим усе набагато гірше", – визнала співрозмовниця ЗМІ.
"Немає ситуації, за якої абсолютно всі журналісти та медіаменеджери погодяться, що цензура – норма, самоцензура – необхідність, а єдиний марафон – супер. Такої єдиної думки немає. І на підставі цього я роблю висновок, що свобода журналістики живе, незважаючи на все, що відбувається", – додала в коментарі "Медузе" співзасновниця українського видання "Заборона" Катерина Сергацкова.
Статтю "Медузы" активно обговорюють представники українських медіа. Зокрема, шеф-редакторка "Бабеля" Катерина Коберник опублікувала скріншот поста одного з колишніх авторів "Медузы", у якому заявляють, що "Українська правда" скеровує на "найбільш чутливі" розслідування жінок.
"Виглядає, що ми боремося з Росією за щось аморфне, бо ж тут демократії вже давно нема. А це просто частина анонсу поста одного з колишніх авторів "Медузы", – обурилася вона. Коберник зазначила, що "автор, мабуть, думає", що журналістів-розслідувачів УП Михайла Ткача, Романа Кравця і Романа Романюка "звуть Михайлина і ще двоє Ромалин".
"Якщо подивитися на всю цю історію з точки зору того, як українським медіа і журналістам, попри все, вдається утримувати достойний рівень свободи слова, то це мав би бути текст у жанрі success story. Але вийшла розповідь про ганьбу української влади, про яку не "Медузам" розповідати", – додала в коментарях журналістка видання "Детектор медіа" Ольга Чорна.
Коберник у розмові з підписниками також поставила риторичне запитання, чи не є незалежна журналістка – співрозмовниця "Медузы" співробітницею підсанкційного видання "Страна".
Ніколов написав, що "тиск на ЗМІ в Україні набагато менший, ніж у Росії".
"Нам усього лише намагаються закрити доступ до спікерів, рекламодавців, інформації. Влаштовують провокації, переслідування на вулицях, відеоспостереження в зонах відпочинку, прослуховування в редакціях, оббріхування в анонімних Telegram-каналах. Але нас ще не вбивають, не калічать масово, не викидають із країни, не закривають наші редакції. Чи є такий ризик? Сподіваюсь, що ні. Але точно розумію, що в Офісі президента немає жодної людини, яка б розуміла роль і важливість незалежної преси для розвитку країни й демократії", – зазначив він.
Керівниця "Слідства.Інфо" Анна Бабінець у коментарях до його поста звернула увагу, що стаття "Медузы" ґрунтується переважно на заявах анонімних джерел.
"Прочитала текст і згадала, чому мене так нудить від російської "журналістики". Увесь цей серйозний навал на 100 тис. знаків побудований на анонімних джерелах. У них є джерела в Україні абсолютно скрізь – і в Офісі президента, і на "Суспільному". Але всі супертаємні, усе говорять анонімно. Це додає дешевого фльору секретності, яким так люблять спекулювати російські медіа. Бо що ж їм ще продавати, як не вдавану ексклюзивність, сидячи роками в екзилі в Ризі, Лондоні, Празі й узагалі не маючи уяви, що і де насправді відбувається, – написала вона. – Коли дочитала до блоку про "Слідство.Інфо", очікувала прочитати, що й у моїй редакції в "Медузы" є джерела. Майже впевнена, що половину всіх цих типу анонімних сентенцій вони просто вигадали. Бо будувати текст про свободу слова на анонімних джерелах-журналістах – це просто якесь посміховисько, чесно кажучи. Фу".
