За словами двох дипломатів НАТО, зберігаються ті самі розбіжності, що й під час саміту у Вільнюсі, оскільки Німеччина і Сполучені Штати наполягають на процесі, продиктованому умовами, а не політичними міркуваннями. Це означає, що програма визначатиме реформи, і коли перераховані умови буде виконано, може відбутися обговорення членства.
Інші члени НАТО вважають, що програма не перераховує умов, а натомість є "керівництвом" або "інструментом" для відстеження прогресу й інформування лідерів. За їхніми словами, опис напрямів реформ зазвичай залишає членам НАТО простір для маневру, що дає змогу оцінювати прогрес, не прив'язуючись до його суворої оцінки, а радше висловлюючи політичну думку.
За меншої кількості деталей, які потребують перевірки, також виникає ризик того, що реформ ніколи не буде досить, і це ускладнить надання зеленого світла для вступу в НАТО, ідеться в публікації.
"Це залишається політичним рішенням", – сказав третій дипломат НАТО, навівши як приклад затримки з боку Туреччини й Угорщини щодо членства Швеції.
Інший дипломат НАТО заявив, що навіть якщо війна закінчиться завтра й Україна виконає всі умови, перераховані у плані, членам НАТО однаково доведеться дати свою згоду на надсилання запрошення, що може виявитися важким процесом.
За словами чотирьох дипломатів НАТО, процес щорічної програми менш суворий, ніж ПДЧ, якого має дотримуватися будь-який кандидат у члени НАТО. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що шлях України до членства було скорочено із двоетапного процесу до одноетапного.
На відміну від попередніх планів реформ, український план набагато коротший і менш докладний: він містить 10 сторінок замість 300 і перераховує сфери пріоритетів, а не контрольний список, через що Україні дуже складно демонструвати свої успіхи, розповіло джерело Euractiv.