Кабінет Міністрів України затвердив нову редакцію українського правопису

Суспільство

22 травня український уряд без обговорення затвердив постанову про ухвалення нової редакції правопису, яка прийде на зміну редакції 1992 року.

22 травня Кабінет Міністрів України схвалив нову редакцію українського правопису, розроблену Національною комісією з питань правопису. Про це повідомив телеканал "Прямий".

Постанову було ухвалено без обговорення, разом із кількома іншими проектами постанов Кабміну, які списком зачитав прем'єр-міністр України Володимир Гройсман.

У тексті постанови зазначено, що її ухвалюють із метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації застосування норм правопису.

Комісію з питань правопису Кабінет Міністрів створив у 2015 році. 15 серпня 2018 року на сайті Міністерства освіти було опубліковано(.pdf) проект нової редакції українського правопису. До 15 вересня тривало його громадське обговорення.

Серед головних нововведень проекту виділяють такі:

можливість вживання "и" на початку слів перед приголосними "н" і "р" (индик, ирій), у дієслові "икати" та іменнику "икавка";
паралельне вживання "ґ" і "г" для передавання іншомовного звука [g] у прізвищах типу Ґете, Ґуллівер, Васко да Ґама;
паралельне вживання "ф" і "т" в словах грецького походження: кафедра і катедра, міфологія і мітологія;
передавання звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] літерами "є", "ї", "ю", "я" у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє;
роздільне написання слова "пів" з іменниками, якщо йдеться про половину (пів години, пів Києва). Якщо "пів" з іменником становить єдине поняття, то слово потрібно писати разом (півзахист).

У 1933 році так званий харківський правопис 1928 року було скасовано як "націоналістичний". У 1946 році вийшла перша редакція правопису, у 1959 році – друга, яка наближала українські орфографічні і пунктуаційні норми до "Правил орфографії і пунктуації російської мови" від 1956 року.

У 1990 році було опубліковано третю редакцію українського правопису, яка діяла досі. Вона передбачала відхід від низки основних ідей другої редакції. Зокрема, в алфавіт повернулася літера "ґ", кличній формі повернули права відмінка.