0 Київ
22 серпня 2022 року, понеділок
Виписують багато ліків, Алла бігає по аптеках і вистоює довжелезні черги. Окрім ціни у три-чотири рази вищої, ніж при нашій владі, багатьох ліків немає. Це проблема, бо моя болячка потребує безперервного приймання. Дуже допомагає завідувач відділення, але можливості не безмежні. Дружини мені щиро шкода, вона змарніла й уся на нервах.
Потроху приймаю їжу. Хочеться те, чого не можна. Наприклад, морозива з полуницею. Або стейк на грилі, який я готував на дачі. Мої колеги по нещастю змінюються, окрім волонтера в комі й мене. В основному всі з ураженням осколками від обстрілів. Із нашої палати видно приймальне відділення. Сюди привозять орки своїх поранених. Після операцій їх вивозять у тил, мабуть, у Крим. Потік цей наростає, везуть в основному у вечірній і нічний час. Виходить, що наші воїни їх добряче шматують.
ЗСУ стали точково бити по місцях дислокації загарбників. Попали в будівлю облдержадміністрації, комплекс "Затерянный мир", який під час мерства "віджав" у громади міста гауляйтер Сальдо. Є прильоти в елітні будинки в середмісті, там проживали ефесбешники та їхні поплічники кадировці. Багато "200-х" і "300-х". Значить, підпілля працює, працює на перемогу.
Попередній запис у щоденнику – 20 серпня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
