Жінка із чоловіком працювали на роботі із частими відрядженнями, там були і в день повномасштабного вторгнення РФ. Дитина у цей час була з бабусею і батьком чоловіка. Жінка попросила її виїхати з дівчинкою до її батьків в інше місто, але бабуся спочатку хотіла пересидіти в селі, як 2014 року. Потім вирішили їхати в Маріуполь, де в батьків дитини була власна квартира. Бабуся не думала, що російські війська бомбитимуть Маріуполь.
5 березня мати дівчинки поговорила з рідними востаннє – далі зв’язок зник. Дитині на той час було рік і п’ять місяців. Після того як 16 березня 2022 року ворожий літак скинув бомбу на Маріупольський драмтеатр, жінці надійшло повідомлення: "Усе, твоєї доньки немає".
Жінка у це не повірила. Згодом хтось написав їй у соцмережах, що її свекор із бабусею і дитиною якимось дивом вибралися з Маріуполя і 10 км ішли до села, де в них був будинок. Зв’язатися з ними не вдавалося, оскільки мобільні вежі українських операторів були розбиті. За деякий час вона дізналася російський номер, за яким змогла зателефонувати в село.
Жінка зв’язалася з перевізниками, які за гроші пообіцяли вивезти дитину з родичами чоловіка з не підконтрольної українському уряду території. Водії просили плату наперед. Одного разу вона заплатила 50 тис. грн авансом – і перевізник більше на зв'язок не виходив. Удруге переказала вже іншому 32 тис. грн – із таким самим результатом.
Протягом місяців мати шукала спосіб, як урятувати свою дитину. За деякий час зв'язалася з фахівчинею соціальної роботи з "Української мережі за права дитини". Вирішили вивозити дитину в інший спосіб. Це була надскладна операція.
Дитину вивозили через одну із сусідніх країн. Свекор із бабусею з допомогою волонтерів привезли дівчинку з непідконтрольної території на КПП "Новоазовськ". Однак того самого дня почався бунт російської приватної військової компанії "Вагнер", і довелося все міняти. Наступного разу дитину повезли до іншого КПП. З того боку не хотіли їх пропускати, але врешті-решт дитину вдалося вивезти на територію, підконтрольну Україні.
Жінка додала, що, попри півтора року розлуки, дитина її впізнала.