0 Київ
"Журналістська діяльність, фото- і відеоматеріали, які ми робимо, – це не єдине, що використовується в кейсах воєнних злочинів, але це важливий елемент. Справа в тому, що це не тільки важливо для документування злочину, хоча це одна з найважливіших функцій журналістів, особливо там, де є потенційні порушення прав людини чи потенційний воєнний злочин, але це ще й документи, що залишаються в історії", – наголосив Чернов.
Він зазначив, що візуальні свідчення захищають майбутні покоління від маніпуляцій і спотворення історії.
"Подивіться, пройшло 70 років від Другої світової війни, і вже ми бачимо, що десь хтось каже, що не було Голокосту. Навіть при тому, що є і фотографії, і відео багатьох злочинів, які робили нацисти під час війни, завжди знайдеться хтось, хто каже: "Та ні, нічого такого не було", тому це важливо не тільки для суду, але й для наступних поколінь, які будуть дивитися на цю війну вже як на історію своєї країни, важливо, щоб ці кадри залишилися для них", – заявив Чернов.
Він звернув увагу на той факт, що зараз важко відновити ситуацію після обстрілу російськими військами Маріупольського драмтеатру, оскільки на той час у місті не залишилося журналістів.
"Наступного дня після того, як ми виїхали з Маріуполя, драмтеатр розбомбили. Уже там не було нікого, хто б міг це зняти. І важко навіть зрозуміти, скільки людей там було вбито, як це сталося, що сталося з пораненими, з'ясувати всі обставини такого масштабного злочину без відео- і фотодоказів дуже важко. Саме тому важливо, щоб журналісти завжди були там, де може статися потенційний воєнний злочин", – сказав Чернов.
Лауреат Пулітцерівської премії Чернов: Лікар розгорнув маленький згорток. Ми зрозуміли, що це маленька дитина, на папірці було написано "23 доби". Цей момент у Маріуполі залишився зі мною назавжди. Повний текст інтерв'ю
